Блог практичного психолога Рудик Тамари Сергіївни: травня 2020

четвер, 21 травня 2020 р.

СТОП вигоранню!

Як подолати хвилювання та стрес перед ЗНО?

Зовнішнє оцінювання потребує від випускника великої інтелектуальної напруги, ясності думок, кмітливості. Відомі випадки, коли діти у прямому сенсі слова починають хворіти незадовго до контрольних чи іспитів. У них підвищується температура, болить і крутиться голова, зникає апетит. А що вже казати про ЗНО? Одні учні сприймають екзаменаційні ситуації досить легко та йдуть на екзамени, впевнені в перемозі. В інших не тільки напередодні тестування, а навіть при думці про нього виступає холодний піт від страху. Ось кілька порад, як з цим боротись.

Рекомендації у стресових ситуаціях:

1. Не ставте перед собою надзавдань. Підготовку до тестування треба починати заздалегідь, поступово. Розбивайте великі завдання на шматки.

2. Слідкуйте за режимом дня. Сон – не менше 8 годин. Якщо відчувається потреба, можна дозволити собі поспати довше на вихідних.

3. У період підготовки до іспитів учні часто недосипають, підтримуючи себе міцним чаєм чи кавою. Цього робити в жодному разі не можна. Нічні заняття неефективні, виснажують нервову систему і викликають сонливість. Після безсонної ночі важко буде продовжувати роботу. Спати слід у кімнаті зі свіжим повітрям. Тоді можна повноцінно відпочити, і вранці почуватись бадьоро, а не знервовано.

4. Розумові навантаження треба чергувати з фізичними вправами та відпочинком. Щогодини треба робити 10-15 хвилинні перерви на активний відпочинок: встати, походити, зробити кілька рухів, нескладну роботу по дому.

5. У період підготовки бажано уникати перегляду відеофільмів, телепередач, гри в шахи, бо це збільшує розумове та психологічне навантаження.

6. Не забувайте про продукти-антидепресанти та ті, що допомагають долати стрес. Це, зокрема, волоські горіхи, продукти, що містять кальцій, шоколад, полуниці, капуста, цитрусові.

7. Заспокійливі препарати – не перед іспитом!

Ні в якому разі не можна приймати напередодні іспитів седативні препарати. «Заспокоюватися» треба заздалегідь: за 1-2 тижні до іспитів корисно попити настоянку з пустирнику, валеріани, глоду. Настоянку треба вживати по 20 крапель з водою. А от напередодні ЗНО нічого заспокійливого пити не варто – будь-які подібні препарати можуть спровокувати розсіяність, загальмованість. А на іспит дитина має прийти зібраною та активною.

У період підготовки до екзаменів щоранку можна приймати по 1-2 драже аскорбінової кислоти. Це допоможе збільшити приплив сил та подолати відчуття тривоги.

Крім того, поради стосовно того, як долати хвилювання безпосередньо під час тестування:

Якщо хвилювання переповнює і не дозволяє зосередитись, рекомендують самий звичайний спосіб заспокоєння: повільно порахувати від 10 до 1 про себе, з кожною наступною цифрою уявляючи, як мішок хвилювання всередині вас здувається))) Дуже просто, але й дієво.
Інший надзвичайно цікавий спосіб - так званий "якір", який потрібно створити заздалегідь. Як? Сходіть до річки, в парк чи в улюблене місце, де вам приємно, або під час перегляду улюбленого фільму, найцікавішого фрагменту, або коли слухаєте улюблу пісню. І в момент, коли ви повністю спокійні та сповнені позитиву, щипніть себе (за мізинець, за вухо, за плече... не дуже сильно, звичайно, але так, щоб добре відчулось). Так потрібно зробити кілька разів, щоб "якір" закріпився, комусь 5, а комусь і 10. А на тестуванні можна буде відтворити цей "якір", щипнувши себе. Якщо "якір" був правильно закріплений, то він спрацює - заспокоїть, налаштує на позитив і дасть змогу продовжити роботу.
Найпростіший спосіб - глибоко подихати, уявивляючи вдих та видих. Наприклад, як під час вдиху тіло наповнюється киснем (зеленим кольором), а під час видиху виштовхує вуглекислий газ - синій кол.

Зрештою, увімкніть фантазію, почитайте про різноманітні аутотренінги для заспокоєння. Але обов'язково до тестування випробуйте на собі та знайдіть такий, який працюватиме. Це насправді важливо! А ще важливіше - гарненько підготуватись :)

Ніяких стресів та хвилювань, а тільки впевненості у собі!

Як допомогти дитині обрати свою професію

1. Дізнатися, які професії будуть затребувані до того часу, коли син або дочка закінчить навчальний заклад. Причому саме затребувані, а не модні або престижні, оскільки часто молоді люди обирають професію, якою марять його однолітки, а згодом сидять без роботи і, відповідно, без грошей.
2. Пояснити дитині, що улюблений предмет, який вона вивчає у школі, і професія, яку вона збирається вибрати, не одне і те ж. Так, якщо їй подобається проводити хімічні досліди в шкільній лабораторії, не факт, що таке ж задоволення вона отримає від роботи на хімічному підприємстві.
3. Не повторюйте помилку більшості батьків – якщо дитина не визначилася зі своїм вибором, не змушуйте її вступати одразу ж після школи хоч куди, аби тільки не змарнувати рік або два. І вже тим більше не варто, подібно багатьом батькам, переконувати свого сина чи дочку: "Спочатку здобудь вищу освіту, а потім роби, що хочеш!" Досвід підказує, що тільки незначний відсоток молодих людей, які закінчили виш, йдуть здобувати професію, про яку мріяли.

4. Виховуйте в дитині самостійність
На жаль, займатися цим за рік-два до випускного запізно, самостійність дитині треба надавати з народження, але краще почати хоч с 10 років. Головне правило в профорієнтації просте: "Дитина повинна вибрати професію сама". Тільки сама людина знає, що їй потрібно. І тільки так дитина не буде звинувачувати батьків, якщо щось піде не так, або думати, що упустила свій шанс.
5. Покажіть професії зсередини
У дорослих велике коло знайомих з різниx фахів. Попросить своїх друзів розповісти дитині, чим і як вони займаються на роботі. Важливо почути про звичайні повсякденні справи. Наприклад, про те, як доводиться писати листи, як працюють з кресленнями в реальних умовах, як вранці потрібно приходити рівно до восьмої, як заповнювати звіти і пити чай з бухгалтерією.
На багатьох підприємствах проводять дні відкритих дверей. Про багато професій в нас туманне уявлення. Краще познайомитися з роботою ближче, ніж витратити кілька років і зіткнутися з конфліктом очікування і реальності.
Ще важливо, що здоров'я має відповідати умовам праці. Зрозуміти, зможе дитина чи ні, можна тільки в бойових умовах або хоча б під час відвертої розмови з представником професії.
6. Знайдіть варіанти навчання в інших містах і країнах
Найчастіше ми навіть не підозрюємо, де і ким можна працювати, поняття не маємо, які спеціальності є в ВУЗах навіть в сусідніх містах, не кажучи про університети на іншому кінці країни. І зовсім даремно. Звичайно, переїзд дитини в інше місто - це не розважальна прогулянка в парк, підтримувати на відстані складніше. Але це того варто, якщо мова йде про професію на все життя.
7. Забудьте про тести на профорієнтацію!
Особливо про ті, які розкидані в інтернеті. Вони засновані на банальних питаннях і не враховують величезної кількості професій. Вибір майбутнього на основі усередненого тестування - метод, коли взагалі невідомо, чим зайнятися.
8. Не плутайте улюблений урок в школі і професію!
Стандартна логіка: добре дається математика - йди вчитися на програміста, добре дається література - на філолога, нічого не подобається - тоді давай на менеджера. Це знання потрібно підганяти під цілі, а не вибирати роботу, виходячи з знань.
Вибирати треба професію, з якою дитина буде заробляти гроші, а не улюблений предмет. Може дитині подобається вчитель, зручний кабінет і красиві матеріали, а в професії нічого такого не буде.

9. Не змушуйте неодмінно вступати до ВНЗ
Якщо дитина ще не визначився, ким бути, дайте йому час і можливість подумати, ким стати. Ніщо (крім страху перед армією у хлопців) не заважає після школи попрацювати пару років, познайомитися з реальним життям, присвятити час освітніх курсів і пошуку себе. Якщо не можете уявити, як після школи не вчитися, спробуйте коледж. Там і іспити простіше, і вартість навчання поменше, і готова професія вийде швидше.
10. Не змушуйте закінчувати навчання
У період з 18 до 23 років людина різко дорослішає, це вік становлення. Іноді очі відкриваються і студент розуміє, що займається не своєю справою: знаходить більш цікаву спеціальність, усвідомлює, яка перед ним ціль. Як правило, це вже більш усвідомлений вибір, ніж рішення вчорашнього школяра, такий поворот принесе більше користі, ніж сумне отримання диплома, бо «раз почав -- закінчуй».

пʼятницю, 15 травня 2020 р.

ЯК ПРАВИЛЬНО ВІДМОВИТИ ДИТИНІ?

– Мамо, а можна мені піти погуляти?
– Не можна!
– А чому?
– Тому що я так сказала!

Пригадуєте цю картинку з вашого дитинства? А свої почуття можете пригадати? Здивування, образа, нерозуміння, роздратування, іноді навіть гнів і злість. А чому? По-перше, тому що ви не отримали пояснення. По-друге, тому що мама однозначно вибудувала статусну ієрархію: я – начальник, ти – підлеглий. Ти повинен робити так, як я сказала.

Такі батьківські відповіді як «роби без розмов!», «тому що треба», «тому що я краще знаю», «не можна і все» не тільки ранять дітей, вони демонструють неповагу до дитини і батьківське небажання стати на місце дитини.

Розглянемо приклади більш конструктивної взаємодії.

Приклад 1. Дитина просить почитати / пограти, а ви зараз не можете.

Звичайно, найпростіше відповісти так: «Ти що, не бачиш, що я зайнята?». Але можна й інакше. Присядьте перед дитиною навпочіпки, обійміть, поцілуйте і скажіть: “Синку, я дуже хочу пограти з тобою. Але зараз мені обов’язково потрібно приготувати вечерю. Адже ми скоро будемо вечеряти і погано, якщо нам буде нічого їсти. Давай ти мені допоможеш, будеш мити картоплю, а потім ми пограємо“. Намагайтеся в таких випадках не відсилати дитину (“пограй один, а потім …”), а якось зайняти її так, щоб вона знаходилась поруч з вами. Навіть дворічний малюк може пластиковим ножем порізати овочі, помити овочі, витерти посуд, дістати його з посудомийки. Навіть якщо дитина щось розіб’є, користі буде більше, ніж шкоди, адже цей час вона проведе з вами.

Приклад 2. Дитина просить цукерку.

Давайте спробуємо пом’якшити відмову. Це можна зробити, показавши дитині, що ви піклуєтеся про неї: “Синку, я дуже хочу порадувати тебе, але шкідливо їсти багато цукерок. Давай краще я дам тобі яблуко”. Або можна сказати дитині, коли саме в майбутньому ви зможете дати їй цукерку.

Приклад 3. Дитина не хоче лягати спати і просить ще трохи подивитися телевізор.

Я думаю, ви вже розумієте, що варіант «Я сказала спати, значить, спати» не найкращий? Можна відволікти дитину, поділитися своїми переживаннями: «Знаєш, коли я була маленькою, я теж дуже не любила лягати спати. І я просила маму посидіти зі мною. Давай я теж посиджу з тобою, розповім казку або почитаю тобі книжку? ».

Немає точних, єдино вірних слів. Але кожна мама інтуїтивно може знайти для свого малюка ті слова, які потрібні йому.

Юлія Гусєва, психолог
Джерело: www. psyhlp.ru

четвер, 14 травня 2020 р.

Тест "Чи упевнена Ваша дитина?"

середу, 13 травня 2020 р.

Граємо, цікаве шукаємо та малюків розвиваємо...

вівторок, 12 травня 2020 р.

8 ВПРАВ ДЛЯ РОЗВИТКУ МІЖПІВКУЛЬНОЇ ВЗАЄМОДІЇ

Ці вправи розвивають міжпівкульні зв’язки, синхронізують роботу півкуль, покращують розумову діяльність, сприяють поліпшенню пам’яті та уваги, полегшують процес читання і письма.

Вправи необхідно виконувати щодня, виділивши 20-25 хвилин на день для них. Вони стануть в пригоді для маленьких перерв в ході заняття, або для налаштування на роботу перед заняттям, або просто як гра у вільну хвилинку.

Вправи рекомендують поступово ускладнювати:

прискорювати темп
виконувати з легко прикушеним язиком і заплющеними очима (вимкнення мовного і зорового контролю)
підключати рухи очей і язика до рухів рук
підключати дихальні вправи і метод візуалізації.

Ціль: Енергетизація мозку.
Розправляти і розтягувати зовнішній край кожного вуха однойменною рукою в напрямку вгору-назовні від верхньої частини до мочки вуха (п’ять разів). Помасажувати вушну раковину.

“Ліхтарики”
Ціль: Розвиток міжпівкульної взаємодії (мозолистого тіла), довільності і самоконтролю.
Покласти кисті на стіл. Одна – стиснута в кулак, інша лежить на столі долонею. Одночасно змінювати положення рук (якщо права в кулаці, а ліва – долоня, то змінити на: права – долоня, ліва – кулак і так далі)

“Дзеркальне малювання”
Ціль: Розвиток міжпівкульної взаємодії, довільності, самоконтролю. На аркуші чистого паперу, взявши в обидві руки олівці або фломастери, пропонуємо дитині малювати одночасно обома руками дзеркально симетричні малюнки, літери, цифри. Рекомендується при виконанні цього завдання використовувати музику.

Малюнки для дзеркального малювання двома руками

Таблиці Шульте: ефективні вправи на розвиток пам’яті та уваги

Невміння концентруватися на навчанні чи роботі – проблема сучасної людини. Від цього страждають і діти, і дорослі. Покращити ефективність мозкової діяльності допоможе простий, але дуже ефективний перевірений метод – вправи з таблицями Шульте. Пропонуємо дізнатися про цю методику та спробувати на прикладі декількох таблиць.

Що таке таблиця Шульте

Дитині чи дорослому демонструються таблиці, в яких в хаотичному порядку розміщені числа. Для дітей це невеликі таблиці на 15-20 чисел. Дорослі працюють зі складними зображенням – з числами від 1 до 90-100.

Також важливе значення має дизайн таблички. Чим молодша дитина, тим простіша табличка: із цифрами великого розміру, одноколірна. Числа розміщені у вигляді правильних геометричних фігур – квадратні чи прямокутні таблички. Всі сектори однакового розміру.

Для ускладнення виконання вправи додаються нові кольори, нерівномірне розміщення елементів, різні форми й розміри секторів.

Суть завдання

Важливо якомогашвидше знайти в табличці всі числа в порядку зростання або ж, навпаки, спадання. Чим частіше людина тренується на таблицях – тим швидше вона з кожним разом виконує завдання.