Почуваєшся недобре, але не знаєш чому?

 

Турбуватися про ментальне здоров'я. Так, але...

 

Викрадачі енергії

 

Квадробери, теріантропи та фуррі: суть і приховані небезпеки нової субкультури

         Діти-квадробери все частіше стають головними героями курйозних ситуацій.
    Підростаюче покоління в масках з мордами тварин і накладними хвостами, що рачкує (пересувається карачки), тепер можна побачити не тільки в роликах з інтернету, а й на вулицях українських міст. Чим займаються і у що вірять квадробери - хто це і що про нове захоплення дітей потрібно знати батькам.
 
1. Як виникли квадробери - звідки пішла молодіжна течія. Хто такі квадробери зараз
2. Квадробери, теріантропи та фуррі - хвороба чи ні, думка психолога
3. Чи небезпечні квадробери в Україні - про що потрібно знати батькам
4. Чи потребують діти-квадробери психотерапевта
5. Як виникли квадробери - звідки пішла молодіжна течія
 
Уперше світ дізнався про те, що таке квадробери, завдяки хлопцеві на ім'я Кенічі Іто з Токіо. У дитинстві він зовні був схожий на мавпочку, через це часто вислуховував глузування від однолітків, але не ображався. Одного разу, будучи вже дорослим, Іто в зоопарку побачив мавпу, яка бігала по вольєру з неймовірною швидкістю. Відтоді Іто почав вивчати особливості опорно-рухового апарату мавпи і намагатися адаптувати наявні функції під організм людини. На це пішло 9 років.
Звісно, Іто не залишився непоміченим - на дорослого чоловіка, який бігає Токіо навкарачки, не раз звертала увагу поліція, але, тим не менш, бажаних результатів новатор досяг:
2008 року він пробіг стометрівку навкарачки за 18,58 секунди;
у 2013 році - за 16,87 секунди;
у 2015 році - за 15,71 секунди.
 
Іто став рекордсменом, а до нової техніки бігу стали придивлятися американські фітнес-тренери, саме тому в США з'явився вид тренувань під назвою "animal flow" - "вільні рухи в стилі тварини", що поєднують йогу, пілатес, стретчинг, капоейру і брейк-данс. Простіше кажучи, спочатку квадробіка справді була тільки видом фізичних вправ, а не субкультурою.
Сама назва "квадробіка" - це латинське "quattuor" (чотири) і англійське "aerobics" (аеробіка).
Хто такі квадробери зараз
У сучасному світі, найчастіше, квадробери - це люди (зокрема діти), які стали учасниками нестандартної субкультури, яка вже нічого спільного не має зі спортом. Нині діти, які беруть участь у тренді, пересуваються навкарачки, використовуючи тематичний реквізит - маски та накладні хвости. Для них квадробіка - це не про фізичну активність, а про спільність і приналежність до трендів.
Але квадробери в Україні не одні - це тільки одна гілка модної нині субкультури. Крім них існують теріантропи та фуррі, а різниця між трьома різними течіями одного тренду суттєва:
квадробери - ті, хто імітує повадки тварин фізично і зовні, надягаючи маски і хвости;
фуррі наслідують мультяшних героїв - людиноподібних звірят;
теріантропи переконані, що мають душу тварини.
Для того щоб розуміти, чи небезпечна така квадробіка для дитини, необхідно поспостерігати за її поведінкою і мотивацією.
Квадробери, теріантропи та фуррі - хвороба чи ні, думка психолога
Психолог Віталій Сторчеусов каже, що дитина має ідентифікувати себе в соціальній ієрархії, визначитися, як вона має поводитися, спілкуватися, зрозуміти, що може отримувати там ресурси - прийняття, захоплення чи навпаки - покарання. Якщо дитина цього не робить, а захоплюється таким хобі в спотвореному вигляді, то є ймовірність неправильної соціалізації - вона може почати ідентифікувати себе, як тварина.
Чи небезпечні квадробери в Україні - про що потрібно знати батькам
Кожен дорослий, який бачить, що його дитина почала захоплюватися новомодною субкультурою, має розуміти, чим відрізняються теріантропи від квадроберів і фуррі, а потім точно визначити, до якої течії насправді "лежить душа" дитини.
Сторчеусов вважає, що теоретично таке захоплення може призвести до психічних розладів, але для цього потрібен фундамент:
високий рівень тривоги;
схильність до депресії;
потужний стрес у житті.
Якщо в дитини щасливе життя, а квадробіка - одне із захоплень - з нею абсолютно нічого не буде. Зараз вона просто грає з друзями, бо їй весело, цікаво, це спосіб самовираження, і є такий тренд, але з часом вона зрозуміє, що їй це не потрібно. Такий сценарій реальний, якщо в дитини здоровий психологічний імунітет, здорова психіка.
У тому випадку, коли дитина через поведінку батьків не отримала здорову самоідентифікацію, але має викривлений психологічний імунітет, можуть початися проблеми. Такі діти не до кінця знають, коли треба зупинитися. Вони можуть перебувати в апатичному стані та вважати себе ізгоями. Також можливі симптоми невротичного циклу, а невроз працює за принципом "я притягую ще більше, щоб виправдати свої очікування". Тобто, вважає експерт, якщо дитина вважає себе вигнанцем, вона робитиме все, щоб ним і залишатися, підтверджуючи цю роль.
У крайніх випадках діти вважають себе тваринами. Якщо дитина сказала "я тварина", - це свідчить про те, що її психіка сильно зіпсована.
Психолог радить батькам звернути увагу на те, скільки часу дитина живе в ролі тварини - яка частина життя для неї відведена. Якщо в сина чи доньки з'явилося це хобі, але зникла активність в інших сферах життя, - то це "тривожний дзвінок".
Потрібно дивитися, чи зберігає дитина здоровий глузд поза хобі. Якщо так, то, найімовірніше, у неї відбуваються процеси самоаналізу, який рано чи пізно виведе дитину на новий шлях, де юний квадробер отримає якийсь результат і змінить свої погляди.
Якщо ж дитина закрилася в собі, і все її життя - це квадроберінг, то на це вже 100% варто звернути увагу, навіть якщо вона не ідентифікує себе як тварину. Хобі може бути лише "дзвіночком" про те, що в родині давно були проблеми. Якщо дитина була нещасливою ще до цього хобі, тоді очевидно, що треба щось змінювати в родині.
Чи потребують діти-квадробери психотерапевта
Сторчеусов переконаний, що якщо є "тривожні дзвіночки", потрібно звернутися до дитячого психолога або до сімейного психолога. Якщо ж зовсім треш - кваліфікований психолог може порадити звернутися до психіатра.
Батькам у жодному разі не можна примусово виривати дитину з оточення квадроберів, щоб не отримати з її боку спротив і не зіпсувати стосунки. Дитина обиратиме те місце, де вона щаслива, тому потрібно діяти за принципом співпраці. Слід налагоджувати стосунки в сім'ї, щоб дитина була готова відмовитися від цього хобі, оскільки в родині все добре.
Якщо батьки вмовлятимуть дитину відмовитися від квадроберингу - це погіршить ситуацію. Варто діяти за принципом "клин клином вибивають" - у сім'ї має бути більше позитиву для того, щоб дитина була самостійно готова зменшити цінність цього захоплення.
Психолог вважає, що має відбутися психологічний процес зменшення цінності квадроберінгу, і, найімовірніше, дитячий психолог піде за цим алгоритмом. Зменшити цінність хобі можна шляхом налагодження стосунків між дитиною та батьками. Квадробіка має ставати не єдиним способом життя, а додатковим захопленням, чимось цікавим, але не супер цінним.
Якщо дитина отримує емоції тільки від цього хобі, то, очевидно, що вона буде себе ідентифікувати виключно в ньому. Якщо ж квадробіка - це лише 10% від її захоплень, тоді є шанс, що друзі-квадробери швидко "зблякнуть" на тлі більш цікавих захоплень.
Джерело і картинка: unian.ua

Звички щасливих людей

Речі поза моїм впливом

 

Як піклуватися про себе в складні часи?Прості поради для збереження психічного здоров'я в часи пандемії

ЮНІСЕФ

09 Лютий 2020

Коронавірусна хвороба (COVID-19) вже значно змінила світ. Якщо ви почуваєтеся пригнічено чи схвильовано через усі події, знайте, що це нормальна реакція. Проте це також означає, що потрібно стежити за своїм психічним здоров’ям.

Осі кілька порад щодо того, як піклуватися про себе, навчитися переживати важкі часи вдома, поки ви проводите більше часу з родиною та вирішуєте проблеми, щоб подолати серйозні й несерйозні виклики, з якими ми всі стикаємось у житті.  

ПОРАДА 1: РОБІТЬ ПРИЄМНЕ ДЛЯ СВОГО ТІЛА І ДУМОК

Ваше тіло й думки пов’язані. Ось кілька речей, які можна зробити, щоб вони були здоровими:

Займайтеся фізичними вправами. Фізична активність корисна для вашого тіла і може допомогти й психіці також. За можливості виходьте на прогулянки, походити пішки, побігати, поїздити на велосипеді чи зайнятися будь-яким іншим видом спорту. Якщо ж ви перебуваєте в приміщенні, спробуйте потанцювати, порозтягуватися чи якось інакше порухатися. Знайдіть те , що вам підходить, але водночас не перевантажуйте себе.

Пам’ятайте про харчування. Спробуйте перейти на здорове харчування, якщо є можливість. Їжте регулярно, і пийте достатньо води.

Зверніть увагу на себе та навколишній світ. Це означає вміти фокусуватись на своєму диханні, тілі та оточенні. Спробуйте ЖИТИ саме в цей момент, не концентруючись на майбутньому чи минулому.

Спіть. Намагайтеся дотримуватися правильного балансу сну щоночі. Це допоможе вашому організму розвиватись, залишатися здоровими та зберігати ясний розум. А також зменшить рівень тривожності і хвилювання.

Знайдіть те, що робить вас щасливими та приділяйте цьому ще більше часу! Співати, слухати музику, читати, грати в ігри, спілкуватися з друзями, вирощувати рослини, готувати, грати у футбол, малювати, гратись із домашніми тваринами…так багато варіантів! Можна навіть спробувати щось нове!

ПОРАДА 2: ЗАЛИШАЙТЕСЯ НА ЗВ’ЯЗКУ З БЛИЗЬКИМИ

Підтримуйте зв’язок з родиною та друзями у різні способи. Використовуйте соціальні мережі, електронну пошту, телефонні дзвінки, напишіть звичайного паперового листа! Підійдіть до цього творчо. Вашим близьким також потрібна підтримка.

ПОРАДА 3: ЗРОЗУМІЙТЕ СВОЇ ПОЧУТТЯ

Важливо усвідомлювати, що ви відчуваєте. Не ігноруйте своїх емоцій. Інколи варто висловлювати свої почуття письмово, або говорити про них із людьми, яким довіряєте.. Може здаватися, що це легко і просто, але спробуйте розпочати розмову: «Просто зараз я відчуваю…».

ПОРАДА 4: БУДЬТЕ ДОБРИМИ ДО СЕБЕ

Це нормально – відчувати те, що ви відчуваєте. Якщо тиснути на себе з ціллю «завжди бути щасливим», «залишатися позитивним», чи «бути продуктивним», це може навіть погіршити ваше самопочуття. Якщо ви помітили, що переживаєте складні емоції, спробуйте сказати собі: «Я відчуваю хвилювання і страх, але це не означає, що я не впораюсь»; «Це був складний період, і це нормально що я сумую»; «Я відчуваю [вкажіть своє почуття] — і це нормально»; «Зараз складні часи, сумувати – це нормально».

Або вигадайте те, що спрацює саме для вас.

ПОРАДА 5: ДОСЛУХАЙТЕСЯ ДО ВЛАСНОГО ТІЛА 

Наше тіло переживає і реагує на те, що ми відчуваємо. Чи часто у вас болить голова? Ви іноді відчуваєте напругу в плечах, грудній клітці чи животі? Спробуйте заплющити очі та прислухатися до власного дихання. Зверніть увагу на те, що ви відчуваєте в кожній частині тіла, від голови до пальців ніг. Зверніть увагу, чи відчуваєте ви напругу, біль чи тиск у тілі. Усвідомлення того, де ви відчуваєте напругу, може допомогти вам її позбутись.

ПОРАДА 6: СПРОБУЙТЕ ЗАСПОКОЇТИСЬ ЗА ДОПОМОГОЮ ДИХАЛЬНИХ ВПРАВ

Повільне дихання – це один з найшвидших способів заспокоїти організм, коли ми відчуваємо страх, хвилювання чи злість. Заплющте очі й уявіть якесь спокійне місце. Уявіть, що ви там, відчуйте, як розслабляєтесь.

Зосередьтесь на повільному диханні.

Вдихайте і видихайте на повільний рахунок до трьох.

Повторюйте це кілька хвилин.

Як тепер почуваєтесь?

ПОРАДА 7: УНИКАЙТЕ НЕЗДОРОВИХ ШЛЯХІВ БОРОТЬБИ ЗІ СТРЕСОМ

Коли ви переживаєте складні емоції, важливо знайти здорові способи піклування про себе. Постарайтесь більше приділяти увагу тому, що  добре впливає на ваш організм і психологічний стан - сон, правильне харчування, спорт, самоосвіта, спілкування з друзями, висловлення своїх почуттів. Шкідливі звички можуть здатись швидким рішенням, але найбільш ймовірно, що вони лише погіршать психологічний стан.

ПОРАДА 8: ПОГОВОРІТЬ З ТИМ, КОМУ ДОВІРЯЄТЕ

Не завжди легко впоратися зі стресом, хвилюванням чи сумом. Поговоріть з другом/подругою, кимось з батьків, учителем або дорослим, якому довіряєте, про свої почуття і, можливо, вони вам допоможуть. Іноді просте спілкування з кимось покращує наше самопочуття. Якщо у вашій школі чи молодіжному центрі є психолог і ви йому/їй довіряєте, варто звернутися - не буває неважливих психологічних проблем.

Існує чимало гарячих ліній та онлайн-платформ, які допомагають підліткам.

Іноді ми можемо почуватися дуже пригніченими чи безнадійними й думати про те, щоб зробити собі боляче, чи що життя більше не варте того, щоб його жити, чи хотіти заснути і більше не прокинутись. 

Такі думки не рідкість, і вам не слід соромитись, якщо вони у вас є. Пам’ятайте, якщо ви так почуваєтесь, дуже важливо поговорити з кимось із дорослих, кому ви довіряєте, або з фахівцем, який вам допоможе. Варто навіть попросити цю людину допомогти вам отримати професійну підтримку - їх надають громадські організації, соцслужби, молодіжні центри.

ПОРАДА 9: ШУКАЙТЕ ПОЗИТИВ

Не кожен день хороший, але в кожному дні завжди є щось хороше. Подумайте перед сном хай навіть про якусь дрібницю, за яку ви вдячні.  

7 звичок надзвичайно ефективних людей за Стівеном Кові

 Стівен Кові — педагог, бізнес-консультант та підприємець. У 1996 журнал Times прозвав його одним з 25 найвпливовіших американців. Перед написанням своєї книжки, «7 звичок найефективніших людей», Стівен вивчив понад 200 літературних джерел, аби зрозуміти концепцію слова «успіх».

Він прийшов до висновку, що, починаючи з 1920-х, успіх почали сприймати як «етику особистості». Етика особистості — це навички та практики, що впливають на нашу соціальну картинку, погляди, поведінку: як мати кращий вигляд в очах інших, як змусити людей любити тебе, як впливати на них тощо.

Які звички на заміну етиці особистості пропонує Кові?

Всі 7 звичок можна поділити на 3 типи:

1. Звички 1-3 фокусуються на переході від особистої залежності до незалежності.

2. Звички 4-6 фокусуються на розвитку командної роботи та комунікаційних навичок.

3. Звичка 7 фокусується на постійному розвитку та акумулює всі інші звички.

7 звичок надзвичайно ефективних людей:

1. Стаємо проактивними

Люди поділяються на реактивних, «Мені не подобається моя робота», та проактивних, «Де я можу знайти кращу?»

Наша задача — бути проактивними.

Коли ми фокусуємося на переживаннях, коло нашого впливу зменшується.

Замість цього, нам треба спитати себе, якими шляхами ситуацію можна змінити.

Якщо їх немає — вчимося адаптуватися до проблеми та фокусуємося на інших важливих речах.

2. Починаємо з думкою про кінець

Цілі бувають несуттєві, «Хочу премію», або суттєві, «Хочу забезпечити сім’ю».

Наша задача — зрозуміти, чого ми справді хочемо.

Для цього Кові пропонуємо 3 цікаві вправи: уявити свій похорон, хто там, що кажуть, як було прожите життя тощо; знайти 3 свої головні ролі (професійні, сімейні…) і поставити для кожної 3-5 цілей; знайти наші страхи: виступи, критика тощо, — записати найгірший варіант розгорнення цих подій і нашу стратегію її вирішення.

3. Робимо значущі речі першими

Справи діляться на термінові та важливі, «Я топлю сусідів!», важливі нетермінові «Почитаю сьогодні», термінові неважливі «Відповім на email», неважливі нетермінові «Посиджу в Фейсбуці».

Наша задача — пріоритезувати ці справи.

Кові пропонує розписати всі наші справи на ці 4 категорії та впродовж 3 днів фіксувати, скільки часу ми витрачаємо на кожну. Після цього намагаємося позбавитися категорії «термінові та неважливі».

4. Думаємо о ситуаціях, виграшних для кожного

Результат комунікацій ділиться на 6 типів «виграш-виграш», «виграш-програш», «програш-виграш», «програш-програш», «виграш» (не потребує програшу іншого), «виграш-виграш або нічого».

Наша задача — прагнути результату «виграш-виграш».

Кові пропонує перед комунікацією записати на аркуші наші інтереси та інтереси іншої сторони. Він також пропонує виділити 3 основні людини в нашому житті та записати 10 способів, якими ми можемо давати їм більше, ніж отримуємо.

5. Намагаємося зрозуміти більше, ніж бути зрозумілими

Коли ми спілкуємося, ми реагуємо 4 способами: оцінюємо, чи погоджуємося з думкою; розслідуємо, ставлячи питання з нашої точки зору; радимо, базуючись на нашому досвіді; розцінюємо ситуацію з нашої точи зору.

Наша задача — менше реагувати та більше слухати.

Є декілька цікавий спосіб це зробити :наступного разу, коли побачимо 2 осіб, що спілкуються, закриваємо вуха і вивчаємо невербальне спілкування. А коли наступного разу будемо щось презентувати, фокусуємося на користі, що принесемо слухачам.

6. Застосовуємо синергію

У людей, що ми зустрічаємо, є 3 типи відмінностей: ментальні, емоціональні, психологічні.

Наша задача — цінувати ці відмінності.

Спочатку обираємо одну людину, що нас щиро бісить. Уявили? Тепер уявляємо нас з її точки зору та намагаємося зрозуміти хід її дій. Далі записуємо людину, з якою ми добре ладимо. Коли ми з нею досягали синергії, де 1+1=3? Що саме до цього призвело?

7. Заточуємо пилу

В нас є 4 головні фактори, які необхідно розвивати та підтримувати:

1. Фізичний

Наше тіло має навчитися адаптуватися, збільшувати здатність працювати та отримувати задоволення. Для цього нам треба правильно їсти, тренуватися та відпочивати.

2. Духовний

Ми маємо навчитися бути відданим нашим життєвим цінностям. Для цього практикуємо медитацію, стаємо ближчими до природи та поглиблюймося в мистецтво.

3. Ментальний

Наш кругозір та розум мають завжди розширюватися. Для цього ми можемо читати гарну літературу, вести щоденник з нашими думками, лімітувати соціальні мережі та телевізор лише до матеріалу, що сприяє розвитку.

4. Соціальний / Емоціональний

Наші відносини з людьми мають бути значущі. Для цього намагаємося зрозуміти інших, робити вклади до проєктів, що мають вплив на життя інших, допомагаємо іншим, аби досягнути успіху самостійно.

Сьома звичка допомагає розвинути інші 6. Вона фокусується на тому, аби шукати власний шлях до успіху шляхом допомоги іншим. Тому робимо список речей, що допоможуть нам розвинути себе та оцінюємо нашу ефективність цих речей. А завтра повертаємося на сторінку Prosteer, аби дізнатися, як допомогти іншим розвинути корисні звички

Вчимось заспокоювати себе самі

 

Як боротися з вигоранням

 

Як допомогти собі при сильних почуттях

 

Ангресивна поведінка дитини. Як впоратись учителю?

     Поради для вчителів, будуть актуальними навіть під час онлайн уроків.

Пам’ятайте, що заборони, та підвищення голосу – найбільш неефективні способи у виправленні агресивності.

 Ø    Дайте можливість таким дітям своєчасно виплеснути напруження за допомогою фізкультурних хвилинок, читання вголос, хором тощо.

 Ø    Слідкуйте за своєю поведінкою, контролюйте свій  гнів, не надаючи йому форму погроз та звинувачень.
 Ø    Важливо, щоб дитина зрозуміла, що вона потрібна в класі, що її цінують та приймають. А для цього вам необхідно дізнатися про інтереси та здібності такого учня. Та перевести активність у корисне русло.
 Ø    Таким учням слід частіше надавати можливість працювати в групах, де успіх залежить від колективної роботи, вміння спілкуватися, домовлятися.
 Ø    Один із найбільш корисних способів змінити поведінку дитини – це піймати її на хорошому вчинку.   Кожен раз, коли дитина стримує себе і не починає бійку, просто відмітьте, що вона стала сильнішою. Дитина реагує на похвалу, користуйтеся цим, для того, щоб зробити добре відношення – звичкою.
 Ø    Введіть штрафні санкції. Це можуть бути додаткові домашні завдання. Головне, щоб учень знав про можливі наслідки своєї поведінки.
 Ø    Допоможуть класні години, де  піде мова про почуття, емоції та методи їх контролювання. Головне, щоб під час таких уроків було менше монологів, але ні в якому разі не акцентуйте увагу класу на проблемних дітях.

Допомога при сильних почуттях

 

Складові успішного дистанційного навчання для учнів батьків та вчителів