Батькам

БАТЬКАМ ПРО ТЕМПЕРАМЕНТ ДИТИНИ

ЯК СПІЛКУВАТИСЯ З ДИТИНОЮ. 

ПОРАДИ ДЛЯ БАТЬКІВ

ЯК ГОВОРИТИ З ДИТИНОЮ, ЯКЩО ВІЙНА ЗМІНИЛА ВАШУ СІМ'Ю

Як боротися з дитячою лінню? Ефективні методи для батьків

«Моя дитина нічого не хоче робити! Вона лінується і уникає будь-яких обов’язків!» – такі скарги можна почути від багатьох батьків. Але чи справді це лінь, чи, можливо, брак мотивації, втома або неправильний підхід до виховання?

Часто ми самі, не помічаючи цього, провокуємо пасивність у дітей: коли забороняємо їм допомагати, коли змушуємо щось робити у вигляді покарання або коли самі виконуємо всю роботу, вважаючи, що «вони ще малі».

1. Чому дитина лінується? Основні причини.

Лінь у дітей – це не просто небажання щось робити. Часто це наслідок певних психологічних або фізіологічних факторів.

Відсутність мотивації – дитина не розуміє, навіщо їй щось робити, якщо вона не бачить користі чи позитивного результату.

Перевантаження – якщо у дитини забагато уроків, гуртків чи постійний контроль, вона втрачає бажання робити щось добровільно.

Негативний досвід – якщо за помилки її критикують або карають, дитина перестає пробувати.

Гіперопіка батьків – коли за дитину все роблять дорослі, вона просто не вчиться бути самостійною.

Залежність від гаджетів – швидкі розваги в телефоні або планшеті знижують інтерес до інших активностей.

Нестача фізичної активності – коли дитина мало рухається, її енергетичний рівень падає, що може сприйматися як лінь.

Важливо! Дитина не лінується «просто так». Завжди є причина, і наше завдання – її знайти та усунути.

2. Як відрізнити лінь від перевантаження?

Якщо дитина з радістю грається, спілкується з друзями, але уникає лише певних завдань (наприклад, домашнього завдання) – швидше за все, це не лінь, а відсутність інтересу або страх невдачі.

Перевантажена дитина – виглядає втомленою, швидко дратується, має проблеми зі сном.

Лінива дитина – постійно відкладає будь-яку активність, уникає будь-яких справ, швидко втрачає інтерес навіть до улюблених занять.

Якщо дитина виглядає апатичною і млявою, можливо, їй просто потрібен відпочинок або зміна діяльності.

3. Як боротися з дитячою лінню? Ефективні методи

Дайте дитині самостійність та відповідальність

Часто батьки самі привчають дитину до пасивності, не дозволяючи їй виконувати навіть прості завдання: «Не бери, розіб’єш!», «Я краще зроблю сама, бо ти довго!»

Дозвольте дитині спробувати, навіть якщо вона не зробить ідеально.

Не сваріть, якщо щось не вийшло – краще покажіть, як виправити.

Хваліть за ініціативу, навіть якщо вона потребує доопрацювання.

Не робіть за дитину те, що вона вже може зробити сама!

Не використовуйте роботу як покарання

Якщо ви кажете: «Розсердив мене – тепер мий підлогу!» або «Не зробив уроки – прибирай у кімнаті!», дитина починає сприймати роботу як щось негативне.

Домашні обов’язки мають бути частиною сімейного життя, а не покаранням.

Показуйте дитині, що будь-яка робота приносить користь, а не є способом «відпрацювати провину».

Перетворюйте рутинні завдання на цікаві виклики

«Давай подивимося, хто швидше складе іграшки – ти чи я?»

«Чи зможеш ти за 5 хвилин знайти всі розкидані речі?»

«Я задам тобі 3 загадки, а ти під час відповідей складеш книги на полицю!»

Якщо завдання викликає інтерес, дитина виконає його без примусу.

Давайте дрібні доручення у формі прохання, а не наказу

«Зараз же прибери кімнату!»

«Будь ласка, допоможи мені скласти іграшки – разом буде швидше!»

Коли дитина відчуває, що ви їй довіряєте, вона із задоволенням допоможе.

Хваліть за зусилля, а не тільки за результат

Якщо дитину постійно критикують за помилки, вона може втратити будь-яке бажання щось робити.

«Ти дуже старався – це головне!»

«Я бачу, що тобі було складно, але ти не здався – це чудово!»

Підтримка допомагає дитині відчути радість від досягнень. Обмежуйте гаджети, але без заборон «Ніяких телефонів, поки не прибереш!» «Давай домовимося: спочатку уроки – потім твій улюблений мультик!» Правильний баланс між розвагами та обов’язками допомагає дитині навчитись організовувати свій час. Виконуйте справи разом Діти краще вчаться через спільну діяльність. Прибирайте разом, робіть кулінарні експерименти, грайте у настільні ігри. Не критикуйте дитину, якщо вона щось зробила неідеально. Головне – що вона спробувала! Якщо дитина бачить, що батьки працюють і отримують від цього задоволення, вона також починає сприймати роботу як природну частину життя. Дитяча лінь – це не проблема характеру, а відсутність правильної мотивації та досвіду. Дайте дитині більше самостійності. Не використовуйте роботу як покарання. Робіть завдання цікавими. Хваліть за старання, а не тільки за результат. Виконуйте справи разом, показуючи на власному прикладі, що будь-яка праця має сенс. Дитина не народжується лінивою – вона просто не знає, навіщо і як діяти. Якщо ви допоможете їй знайти внутрішню мотивацію, вона навчиться бути відповідальною і наполегливою.

ДОПОМОЖІТЬ! МОЯ ДИТИНА Б'ЄТЬСЯ!

20 секретів спілкування з підлітками: як зберегти довіру

Підлітковий вік — це період значних змін, коли діти прагнуть більшої самостійності, досліджують нові кордони та ставлять під сумнів авторитет дорослих. У цей час дуже важливо зберегти довірчі стосунки між підлітками та їхніми батьками, вчителями чи іншими дорослими. Збереження довіри та ефективне спілкування — це ключ до підтримки здорових взаємин, навіть у складних ситуаціях.

1. Слухайте без оцінювання. Коли підліток ділиться з вами своїми думками або проблемами, важливо не критикувати і не оцінювати його відразу. Дайте йому зрозуміти, що його думки важливі і ви готові слухати.

2. Будьте відкритими до обговорення складних тем. Не уникайте тем, які можуть бути незручними, такими як стосунки, секс або конфлікти. Відкриті обговорення створюють атмосферу довіри і показують, що ви готові підтримати підлітка в будь-якій ситуації.

3. Виявляйте повагу до їхніх почуттів. Важливо визнати, що емоції підлітка можуть бути дуже сильними і важливими для нього. Не знецінюйте його переживання словами на кшталт "це несерйозно" або "ти перебільшуєш".

4. Залишайте простір для самовираження. Підлітки часто прагнуть до експериментів зі своєю зовнішністю чи стилем. Дайте їм можливість самовиражатися, не засуджуючи за це, якщо це не шкодить їх здоров’ю чи безпеці.

5. Запитуйте їхню думку. Навіть у сімейних питаннях або при плануванні заходів запитуйте, що думає підліток. Це допомагає відчути йому, що його думка цінна і важлива.

6. Діліться власним досвідом. Замість того, щоб лише вказувати, як варто поводитися, діліться власними переживаннями та помилками з підліткового віку. Це допомагає зменшити відстань між вами та робить спілкування більш відкритим.

7. Не перебільшуйте контроль. Підлітки часто відчувають необхідність у більшій свободі. Дайте їм можливість ухвалювати власні рішення, водночас зберігаючи контроль над важливими аспектами їхнього життя (наприклад, безпекою).

8. Уникайте критики їхніх друзів. Друзі підлітка є важливою частиною його життя, тому будь-яка критика може викликати спротив і розрив у спілкуванні. Натомість намагайтеся дізнатися більше про друзів і зрозуміти їхній вплив на вашу дитину.

9. Будьте готові визнати власні помилки. Якщо ви зробили щось неправильно або були надто суворими, визнайте це перед підлітком. Це показує, що ви також готові вчитися і підтримуєте довірчі стосунки.

10. Демонструйте довіру. Покажіть підліткові, що ви вірите в його здатність ухвалювати правильні рішення. Наприклад, дозволяйте йому самостійно вибирати одяг чи планувати свій час на вихідних.

11. Не вимагайте постійного контролю над спілкуванням. Підліткам важливо мати своє особисте життя. Постійні перевірки телефонів або допити про кожен крок можуть викликати недовіру і відчуження.

12. Підтримуйте баланс між свободою і відповідальністю. Дайте підлітку свободу, але нагадуйте йому про відповідальність за свої вчинки. Наприклад, якщо він хоче пізніше повернутися додому, поясніть, чому важливо повідомити вас про це заздалегідь.

13. Уникайте емоційного шантажу. Важливо уникати фраз типу: "Якщо ти мене любиш, ти зробиш так, як я кажу". Такі висловлювання підривають довіру і можуть змусити підлітка відчувати себе зобов'язаним замість того, щоб ухвалювати свідомі рішення.

14. Будьте терплячими в періоди мовчання. Підлітки можуть проходити через фази замкнутості або небажання говорити. Не тисніть на них, але й не залишайте без уваги. Показуйте, що ви завжди готові вислухати, коли вони будуть готові до розмови.

15. Надихайте їх на самостійне вирішення проблем. Підлітки мають вчитися самостійно справлятися з труднощами. Якщо вони стикаються з проблемою, допоможіть їм знайти рішення, але не робіть це за них.

16. Підтримуйте їхні інтереси. Якщо підліток має захоплення, навіть якщо воно вам незрозуміле, зацікавтеся ним. Це показує, що ви поважаєте його вибори і готові підтримувати.

17. Виявляйте терпимість до емоційних вибухів. Підлітковий вік — це час емоційних змін. Навчайте реагувати спокійно, якщо підліток стає надто емоційним. Замість того, щоб сварити за це, допоможіть зрозуміти, що це природно.

18. Будьте послідовними. Підлітки цінують стабільність і передбачуваність. Якщо ви встановлюєте правила, дотримуйтеся їх постійно, щоб дитина знала, чого очікувати від вас.

19. Уникайте сарказму та приниження. Саркастичні коментарі або приниження лише відштовхують підлітка. Навпаки, використовуйте підтримуючі висловлювання, щоб зберігати позитивну атмосферу спілкування.

20. Розумійте важливість приватності. Дайте підлітку простір і повагу до його особистих кордонів. Наприклад, не заходьте до його кімнати без дозволу або не втручайтеся в особисте листування. Це допомагає зберегти довіру.

Цей матеріал підготовлено за працями: Деніел Ґоулман, Рейчел Сіммонс, Лоуренс Стайнберг, Керол Двек, Брене Браун, Естер Перель.

Поради психолога батькам першокласників

1. Підтримуйте в дитини її бажання стати школярем. Ваше серйозне ставлення до шкільних проблем, досягнень, а можливо, й ускладнень допоможуть першокласникові підтвердити значущість його нового становища та діяльності.

2. Обговоріть з дитиною ті правила й норми, з якими вона зустрілась у школі. Обґрунтуйте їх необхідність.

3. Дитина має право на помилку. Коли людина навчається, в неї може щось не виходити, це нормально.

4. Складіть разом з дитиною режим дня, стежте за його виконанням. Не пропускайте труднощі, які виникають на початку навчання. Якщо, наприклад, у дитини логопедичні проблеми, починайте їх вирішувати на першому році навчання.

5. Підтримуйте першокласника в його бажанні досягти успіху. У кожній діяльності обов’язково знайдіть, за що можна похвалити. Пам’ятайте, що емоційна підтримка і похвала можуть помітно підвищити інтелектуальні досягнення людини.

6. Якщо вас тривожить у поведінці дитини, не соромтесь звернутись до шкільного психолога.

7. У зв’язку із соціальною позицією школяра в житті вашої дитини з’явилась більш авторитетна людина, ніж ви. Це вчитель. Поважайте думки першокласника про свого педагога.

8. Навчання- нелегка й відповідальна праця. Школа суттєво змінює життя дитини, але це не повинно впливати на різнобічний дитячий світ. У першокласника має залишатись достатньо часу на ігри та розваги.

Як підтримати дитину під час навчання у школі?

Як допомогти своїй дитині визначитись з вибором професії

Природним є бажання батьків - допомогти дитині з вибором. Питання тільки в тому, як це зробити.

1. Виховуйте в дитині самостійність

На жаль, займатися цим за рік-два до випускного запізно, самостійність дитині треба надавати з народження, але краще почати хоч с 10 років. Головне правило в профорієнтації просте: "Дитина повинна вибрати професію сама". Тільки сама людина знає, що їй потрібно. І тільки так дитина не буде звинувачувати батьків, якщо щось піде не так, або думати, що упустила свій шанс.

2. Покажіть професії зсередини

У дорослих велике коло знайомих з різниx фахів. Попросить своїх друзів розповісти дитині, чим і як вони займаються на роботі. Важливо почути про звичайні повсякденні справи. Наприклад, про те, як доводиться писати листи, як працюють з кресленнями в реальних умовах, як вранці потрібно приходити рівно до восьмої, як заповнювати звіти і пити чай з бухгалтерією.

На багатьох підприємствах проводять дні відкритих дверей. Про багато професій в нас туманне уявлення. Краще познайомитися з роботою ближче, ніж витратити кілька років і зіткнутися з конфліктом очікування і реальності.

Ще важливо, що здоров'я має відповідати умовам праці. Зрозуміти, зможе дитина чи ні, можна тільки в бойових умовах або хоча б під час відвертої розмови з представником професії.

3. Знайдіть варіанти навчання в інших містах і країнах

Найчастіше ми навіть не підозрюємо, де і ким можна працювати, поняття не маємо, які спеціальності є в ВУЗах навіть в сусідніх містах, не кажучи про університети на іншому кінці країни. І зовсім даремно. Звичайно, переїзд дитини в інше місто - це не розважальна прогулянка в парк, підтримувати на відстані складніше. Але це того варто, якщо мова йде про професію на все життя.

4. Забудьте про тести на профорієнтацію!

Особливо про ті, які розкидані в інтернеті. Вони засновані на банальних питаннях і не враховують величезної кількості професій. Вибір майбутнього на основі усередненого тестування - метод, коли взагалі невідомо, чим зайнятися.

5. Не плутайте улюблений урок в школі і професію!

Стандартна логіка: добре дається математика - йди вчитися на програміста, добре дається література - на філолога, нічого не подобається - тоді давай на менеджера. Це знання потрібно підганяти під цілі, а не вибирати роботу, виходячи з знань.

Вибирати треба професію, з якою дитина буде заробляти гроші, а не улюблений предмет. Може дитині подобається вчитель, зручний кабінет і красиві матеріали, а в професії нічого такого не буде.

Що таке "булінг" та чому про нього треба знати всім батькам.

Булінг – це відносно новий термін для пересічного громадянина, зміст якого кожен із нас не просто знає, а в більшості випадків стикався з цим явищем у дитинстві. Під терміном "булінг", пояснюють в Біляївському районному центру соціальних служб для сім'ї, молоді та дітей, – це агресивна поведінка щодо окремої особи або групи, з метою приниження, домінування, фізичного чи психологічного самоствердження.

Булінг може проявлятись у вигляді психологічного тиску (образи, приниження, погрози, ігнорування тощо) та фізичних знущань (удари, поштовхи, принизливий фізичний контакт, побиття та інше). Не рідко фізичний і психологічний тиск об’єднуються.

Від булінгу страждають і агресори, і жертви. Всі вони переживають емоційні проблеми, не вміють будувати стосунки з людьми, мають проблеми психо-емоційного розвитку. Вони потребуватимуть підтримки дорослих, які б допомогли їм розвинути здорові відношення з людьми не лише у школі, але й протягом усього їх подальшого життя.

Як зрозуміти, що дитина є жертвою булінгу

Діти, які страждають від булінгу, можуть не хотіти йти до школи або ж можуть плакати, вигадувати хворобу у шкільні дні.Вони не беруть участь у спільній класній діяльності, соціальних заходах.

Часто у дитини змінюється поведінка: вона усамітнюється, поводить себе незвичайно.

Дитина починає губити гроші або речі, приходить додому у порваному одязі чи з поламаними речами. Коли ви її запитуєте, що трапилося - не можуть реалістичо пояснити.

Може почати говорити про те, що кине школу, пропускає заходи, в яких приймають участь інші учні.

Відсутність контакту з однолітками: немає друзів, зідзвонювань, не ведеться переписка у соцмережах, похід до школи і повернення звідти наодинці, немає у кого запитати домашнє завдання.

Психосоматичні ознаки: часті хвороби, наприклад, ломота в тілі, болі в животі, вірусні інфекції.

Обмальовані руки або специфічні малюнки на полях у зошиті.

Бажання іти до школи іншою дорогою, аніж та, якою йдуть усі інші діти.

Скільки дітей страждають від булінгу

Чому діти стають жертвами булінгу

Психологи визначають декілька основних причин:Занижена самооцінка. Навіть якщо дитина виявляє її через нарцисизм, надмірну відкритість, зверхність.

Домашня атмосфера. Дуже часто жертвами булінгу стають діти, яких вдома принижують, знецінюють, ображають. Або є родини, де дитину звикли жаліти - нещасна, хвора, росте без батька...Школа і садок — каталізатор домашніх проблем. Тож, якщо дитина звикла отримати більше уваги до себе, поблажливість батьків, коли вона бідна й нещасна, то вона буде створювати навколо себе таку ж атмосферу і в школі.

Атмосфера в класі. Бувають колективи, створені самостійно або руками вчителя, в яких є дитина-агресор. Вона свідомо шукає слабшого, використовує його як грушу для биття, вирівнюючи свій психологічний стан.

Що робити батькам

У першу чергу заспокойтесь, і тільки після цього починайте розмову з дитиною. Дайте відчути, що ви поруч, готові підтримати та допомогти, вислухати та захистити.

Запевніть дитину, що ви не звинувачуєте її у тому, що відбувається, і вона може говорити відверто.

Пам’ятайте, що дитині може бути неприємно говорити на цю тему, вона вразлива у цей момент. Будьте терплячими та делікатними.

Спробуйте з’ясувати все, що зможете, проте не повторюйте ті ж самі запитання по декілька разів, допитуючись.

Запропонуйте подумати, які дії допоможуть дитині почуватися у більшій безпеці зараз (наприклад, бути певний час ближче до дорослих, не залишатися після уроків тощо).

Розкажіть дитині, що немає нічого поганого у тому, щоб повідомити про агресивну поведінку щодо когось учителю або принаймні друзям. Поясніть різницю між “пліткуванням” та “піклуванням” про своє життя чи життя друга/однокласника.

Спитайте, яка саме ваша допомога буде корисна дитині, вислухайте уважно. Можливо ви запропонуєте свій варіант. Це допоможе розробити спільну стратегію змін.

Пам’ятайте, що ситуації фізичного насилля потребують негайного втручання з боку батьків та візит до школи.

Спільно з дитиною шукайте нові способи реагування на ситуацію булінгу.

Обговоріть, до кого по допомогу дитина може звертатися у школі: до шкільного психолога, вчителів, адміністрації, дорослих учнів, охорони, батьків інших дітей.

Важливо усвідомити, чому саме дитина потрапила у ситуацію булінгу. Рекомендуємо з цим звернутися до дитячого психолога.

Підтримайте свою дитину у налагодженні дружніх стосунків з однолітками.

Поясніть дитині, що зміни будуть відбуватися поступово, проте весь цей час вона може розраховувати на вашу підтримку.

Як допомогти дитині-агресору

Дитині, яка булить інших, увага та допомога потрібна не менше, ніж тій, яка страждає від булінгу. Якщо ваша дитина - агресор, радимо: Відверто поговоріть з дитиною про те, що відбувається, з'ясуйте як вона ставиться до своїх дій і як реагують інші діти. Ви можете почути, що "всі так роблять", або "він заслуговує на це".

Уважно вислухайте дитину і зосередьтеся на пошуку фактів, а не на своїх припущеннях.

Не применшуйте серйозність ситуації такими кліше, як "хлопчики завжди будуть хлопчиками" або "глузування, бійки та інші форми агресивної поведінки — просто дитячі жарти і цілком природна частина дитинства".

Ретельно поясніть, які дії ви вважаєте переслідуванням інших. До них відносяться: цькування, образливі прізвиська, загрози фізичного насильства, залякування, висміювання, коментарі з сексуальним підтекстом, бойкот іншої дитини або підбурювання до ігнорування, плітки, публічні приниження, штовхання, плювки, псування особистих речей, принизливі висловлювання або жести.

Діти, які булять, заперечують це так довго, як тільки можуть. Спокійно поясніть дитині, що її поведінка може завдати шкоди не тільки жертві, а й усім оточуючим. І щодалі це заходитиме, тим гірше булінг впливатиме на всіх учасників.

Дайте зрозуміти дитині, що агресивна поведінка є дуже серйозною проблемою, і ви не будете терпіти це в майбутньому. Чітко і наполегливо, але без гніву, попросіть дитину зупинити насильство.

Скажіть дитині, що їй потрібна допомога, а тому ви тимчасово триматимете зв'язок з учителями, щоб упевнитись — дитина намагається змінити ситуацію.

Загрози і покарання не спрацюють. Можливо, на якийсь час це припинить булінг, та в перспективі це може тільки посилити агресію і невдоволення.

Буде зайвим концентрувати увагу на відчуттях дитини, яку булять. Той, хто виявляє агресію, як правило відсторонюється від почуттів іншої людини.

Агресивна поведінка та прояви насильства можуть вказувати на емоційні проблеми вашої дитини та розлади поведінки. Порадьтеся зі шкільним чи дитячим психологом.

Чому важливо вчасно відреагувати

Булінг впливає на всіх, хто бере в ньому участь або спостерігає, та має деструктивні наслідки в майбутньому житті.

Ті, хто піддаються булінгу:втрачають відчуття емоційної та фізичної безпеки, довіри до місця, у якому мають перебувати щодня;

відчувають безпорадність і страх від постійної загрози. Булінг провокує тривожні та депресивні розлади, пригнічує імунітет, що підвищує вразливість до різних захворювань;

втрачають повагу до себе. Страхи та невпевненість руйнують здатність до формування та підтримки стосунків з однолітками, що призводить до відчуття самотності;

втрачають інтерес до різних форм активності та не можуть нормально навчатися. У деяких випадках можна простежити зв’язок між потерпанням від булінгу та розладами харчуванням (анорексії та булімії), емоційної сфери (депресіями та суїцидальною поведінкою).

Ті, хто булять:частіше за інших потрапляють у ситуації, де проявляється насилля та порушуються закони;

частіше беруть участь у бійках, причетні у вандалізмі, залучаються до ранніх статевих стосунків, мають досвід вживання алкоголю та наркотичних речовин.

Ті, хто вимушені спостерігати:часто страждають від відчуття безпорадності, етичного конфлікту: втрутитись у ситуацію булінгу чи ж залишитись осторонь;

потерпають від депресивних станів чи перезбудження, намагаються менше відвідувати школу.

Навіть поодинокий випадок булінгу залишає глибокий емоційний слід, що робить проблему найпоширенішою причиною звернень до дитячого психолога.

АКЦІЯ ,,Вибери Сонце,,

Вибери сонце на картинці та дізнайся свою позитивну рису

Сонце завжди займало особливе місце в культурі та релігії упродовж всієї історії людства, тож не дивно, що з'явився "сонячний" тест, який дозволить визначити вашу позитивну рису характеру. Щоб дізнатись про себе більше, достатньо просто уважно поглянути на зображення та обрати одне із 8 сонечок, яке найбільше сподобалось. Запам'ятайте цифру та гортайте вниз, щоб прочитати її значення.

1. Оптиміст. Ви завжди мислите позитивно, а також бачите світ неймовірно яскравим. Ваша склянка завжди на половину повна, а сили ніколи не покидають. Водночас, вас неможливо обдурити.

2. Стриманий. Для вас найцінніше – це повага до вас і вашого особистого простору. Вам не подобається перебувати у людних місцях, а також дозволяти комусь втручатись в особисте життя. Ви й самі не пхаєте свого носа до чужих справ.

3. Мудрий і скромний. Ви справжній розумник, який полюбляє навчатись, а також пізнавати людей і світ навколо. Ви не боїтесь невідомого і дотримуєтесь правила завжди казати правду.

4. Романтик. У вас чимало ідей в голові, які ви хочете втілити у реальність водночас. Люди навколо не можуть повірити, що у вас стільки енергії. Але секрет доволі простий: у вас всередині завжди палає любов.

5. Добрий. Ви дуже благородна і добра особистість, яка турбується про інших і завжди готова допомогти. Ви хочете врятувати людство і йдете до цього всіма силами. Хоч це не завжди вдається, але принаймні ви вносите свою лепту у добру справу.

6. Позитивний. Ви справді дуже весела особа, яка завжди оточена людьми. Вам подобається розважатись, а також займатись тим, що до душі. Кожна перешкода – лише урок для отримання нового хорошого досвіду. Ігноруйте негатив та ніколи не опускайте руки.

7. Мрійник. Ви маєте чимало цілей, за які боретесь. Це вдається не дуже добре, адже ідей забагато на один раз. Не дивно, що вам бракує 24 годин у добі, тому потрібно докладати ще більше зусиль, щоб наблизитись до мрій.

8. Мислитель. У вас чудовий характер, адже вам не бракує терпіння. Вас неможливо легко образити, а ви не бажаєте зла іншим. Така зрілість допомагає залишатись ефективним, бачити свої цілі, а також оточувати себе приємними людьми.

ЧИННИКИ УСПІШНОЇ АДАПТАЦІЇ П’ЯТИКЛАСНИКІВ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ ТА ДИСТАНЦІЙНОЇ ОСВІТИ

(поради батькам)

 1.Дбайте про власний спокій і інформованість: спілкуйтесь з дитиною, класним керівником, вчителями, іншими батьками. Ваша стійкість важлива дитині, бо вони завжди відчувають емоційний стан батьків і відчувають страх та тривожність.

Батьківське занепокоєння зрозуміле, бо має під собою об’єктивні причини. Дорослий є джерелом відчуття безпеки.

Говоріть з дитиною про те, що її турбує але якщо і ви щось відчуваєте, чесно вербалізуйте свої емоції. Тривога завжди пов’язана з невідомістю, невизначеністю, відвертими розмовами ви долаєте невизначеність.

Тепер ваша дитина розуміє вас краще, а головне відчуває що ви поруч, і тривога вщухає. Обговоріть конкретні реальні дії та послідовність кроків, тобто ті речі які ви можете контролювати і де ви можете вплинути.

2.Зверніть увагу на зміни у поведінці дитини. 

Чи є вони корисними, чим викликані? Якщо щось вас турбує – зверніться до класного керівника та шкільного психолога.

3. Привчайте дитину до самостійності. 

На початку будуть вкрай необхідні ваші конкретні інструкції та терпіння, не поспішайте та не послаблюйте контроль за навчанням дитини.

4. Спонукайте звертатися за допомогою до вчителів. 

Розкажіть, що новим вчителям також важливо знайомитись з новими учнями, а знайомство відбувається в активному спілкуванні.

5. Заохочуйте та святкуйте навіть найменші перемоги. 

Важливою ідеєю формувального оцінювання, що застосовується в Новій Українській Школі є перехід від зовнішньої мотивації до внутрішньої, зовнішнього заохочення до розуміння цінності знань та отримання задоволення від процесу навчання або результату через акцент на індивідуальних зусиллях дитини, змісті і суті оцінки, обговорення помилок.

Практичний психолог,
Рудик Тамара

Арт-практика "Перехідний міст"

Її використовують в роботі з підлітками і людьми, що знаходяться у кризі.

На окремому аркуші малюється картинка минулого. На іншому - картинка майбутнього.

І малюється міст - що кладеться між ними. Як знак переходу, знак зв'язку між минулим і майбутнім... і знак того, що ми перейдемо.  І цей "міст" ми можемо зміцнювати. Наш теперішній міст - не просто над землею - над прірвою. Бо біль саме такий.  І нам важливо відчути, як його перейти. Ми,насправді,  вже йдемо по ньому. Тримаючись за руки. Тримачючи когось.  Дивлячись на своїх дітей. Займаючись волонтерством. Рятуючи тварин. Сплачуючи, навіть зараз, податки. турбуючись про тих, хто поруч. Ми зміцнюємо його своєю вірою. І Вірою в те, що Україна Жива і буде Жити.

Коли ми вже йдемо через цей міст - ми розуміємо, що як в минулому - в  "першому малюнку" - не буде. А "останній" - ми будемо самі створювати. І навіть зараз створюємо.

Коли ми йдемо "по мосту" - ми будемо коливатись в емоціях. Поступово (навіть завтра)  буде повертатись дозвіл на радість, поступово ми відчуватимемо вкуси, а у дітей це проявлятиметься раніше.

В одному з коментарів під моїм дописом мати хлопця поділилась, що вчительку обурив сміх дитини і вона його почала булити. Прийшлося переходити в інший клас. А це був перший сміх дитини після жаху бомбардувань. Вчителька була у своїй травмі, в якій радість непереносима.

 Діти, навіть перебуваючи в скорботі - будуть і мають право на ігри, сміх, радість. Потім будуть повертатись до смутку. А потім знов до гри.  Для нас критично - коли взагалі щось не проявлене, коли дитина (чи дорослий) тільки в одному стані.

 І будьте, будь ласка, обережні - радість дітей може дратувати, але вона оживлює, вона потрібна. Щоб жити. І ми теж будемо поступово оживати. І так важливо дозволити собі не впасти в почуття провини. Життя не означає, що ми зрадили. Ми присвятимо Перемогу тим, хто загинув.

Мені здається, ті хто загинув, хотіли б щоб ми Жили! І дійшли до "третьої картини" - майбутнього. Я писала вже, що я б хотіла зробити в пам'ять про них. Скажу ще - Я хочу про них пам'ятати. І щоб світ пам'ятав. Хочу, щоб кожна сльоза і капля крові проросла силою України. Щоб вороги були покарані і не сміли дивитись в наш бік. .

. І щоб діти сміялись.

Я дуже хочу, щоб ми в свій час перейшли цей страшний міст. І стали ще людянішими. І ще глибшими.

Мій третій "малюнок" - про Життя

Як часто ви обіймаєтеся? 

Таке просте, здавалося б, запитання часто примушує нас задуматися. Важливість таких "процедур" є просто неоціненною! Для того, щоб вас переконати, ось декілька цікавих фактів про обійми:

1. Люди, які "недоотримали" обіймів у дитинстві, виростають замкнутими і невпевненими у собі.

2. Дружні обійми стимулюють імунітет і підвищують рівень окситоцину – гормону, який знімає відчуття тривоги, самотності і нормалізує кров'яний тиск.

3. Існує версія, що звичай обійматися при зустрічі виник із необхідності перевірити чи не захована зброя за пазухою у потенційного ворога.

4. Найчастіше обіймаються європейці, найрідше – американці.

5. Італійці підрахували, що для того, щоб почувати себе щасливою, людина повинна обійматися з кимось як мінімум 8 разів на день.

6. А в клінічній психології, навіть є розділ, об'єктом вивчення якого є обійми!

І хоча свято обіймів відзначається у світі 21 січня, його можна влаштовувати собі щодня. 

Спробуйте і вам обов'язково сподобається!!! Своїми обіймами ви  показуєте любов, підтримку та заспокоєння як для дитини так і самих себе.

Частіше обіймайтеся!

Вправа для дітей і дорослих "Дерево сили"

Автор: Каролін Мехломакулу

Це заняття допомагає дітям ідентифікувати свої особисті сильні сторони і захисні навички. Допомагає дітям зрозуміти, що вони можуть подолати труднощі, використовуючи свої внутрішні таланти і сильні сторони.

Візьміть великий аркуш паперу, А4 або А3.

Обведіть долоню і пальці руки, залишаючи відкритий простір на пальцях. Кисть - це буде стовбур вашого дерева, а пальці будуть гілками.

Намалюйте більше гілок і листя на вашому дереві, вони повинні бути великими, щоб розмістити в них слова.

У кожному листочку напишіть одну річ, яка допоможе вам подолати важкий час. Це можуть бути особисті сильні сторони, стратегії подолання, приємні дії або підтримуючі вас люди.

Розфарбуйте дерево як забажаєте.

Чіткі і прості кроки цієї вправи допомагають дитині відчувати себе більш успішною у творчій роботі, не викликають почуття невпевненості в кінцевому малюнку. Сам образ сильного дерева дає впевненість в своїх силах щодо подолання труднощів.

«6 батьківських звичок, які порушують емоційний контакт з дитиною»

        Емоційний контакт батьків і дитини - фундамент сімейних взаємин, на якому стоїть багатоповерховий будинок під назвою «виховання».

У кожного з батьків є потенціал зробити цей фундамент міцним, але іноді контакт з дитиною втрачається. У нас є для вас гарні новини: навіть якщо контакт втрачено, його можна повернути. Як?

Цей текст не розповість батькам про симптоми і ознаки порушення контакту, які можна побачити в дитині. Відповідальність за створення цього міцного зв'язку цілком віддано в руки батькам. Замість цього ви дізнаєтеся про батьківські помилки, які можуть призвести до втрати близькості з дитиною.

 1. Ви звертаєте увагу на дитину тільки тоді, коли вона робить щось не так

Чомусь частіше помічається щось погане, а хороше сприймається як природне. Коли дитина щось упускає, ми відразу бачимо це і робимо зауваження, але от коли вона акуратно тримає предмет у своїй маленькій ручці, ми мовчимо або навіть не помічаємо.

Варто зрозуміти, що дитина запам'ятовує, що коли вона робить щось не так, батьки відразу звертають на неї увагу. Її висновок: помилка = увага. Кількість зауважень пропорційне прагненню дитини приховувати і віддалятися від батьків.

Рекомендація:

Звертайте свою увагу на ту поведінку, яку хочете бачити знову. Рівняння просте: бачите позитивну поведінку - підкресліть її. Наприклад, так: «Мені подобається, коли я бачу, що ти граєш спокійно і зосереджено».

2. Ви не хвалите свою дитину

Швидше за все, зараз всі батьки подумають: «Та це не про мене, я завжди хвалю свою дитину». Хвалебні слова в дусі «молодець», «добре» і «супер» на сотий раз сприймаються дитиною як порожній звук. У такої похвали завжди є зворотна сторона - знецінення для дитини.

Ми ж говоримо про «якісну» похвалу, коли батьки уважні до дитини і бачать, що саме у неї добре вийшло. Хвалити треба за конкретну поведінку, адже таким чином ви розвиваєте в дитині впевненість у собі і здатність побачити результат своїх дій.

Рекомендація:

Замініть слово «молодець» на фразу: «Мені подобається, як ти прикрасив цей будинок», кожен раз помічаючи деталь, яку ваша дитина зробила добре, навіть найменшу.

3. Ви не обговорюєте її та свої емоції

    «Не плач», «не сумуй», «це дурниці», «з мамою все гаразд, просто в око щось потрапило» - саме такі фрази віддаляють дитину від батьків. Дитина відчуває, що її емоції не приймають, а батьки їй брешуть про свої. Який висновок вона може зробити? «Так, проявляти свої емоції погано, тебе не зрозуміють навіть батьки».  Говорити про свої емоції важливо, а дати можливість дитині розповісти про її біди без коментарів в стилі «не відчувай» - ще важливіше.

Рекомендації:

Використовуйте позначення емоцій дитини. Якщо ви бачите, що вона сумує через сварку з друзями, ви можете сказати їй: «Це, мабуть, дуже сумно і неприємно - посваритися зі своїми друзями» або «Я бачу, що ти сумуєш». Таким чином ви говорите про те, що приймаєте її будь-якою, що відчувати - нормально. І нагадуєте, що ви - поруч.

4. Ви вважаєте дитину ще маленькою для того, щоб робити самостійний вибір

       Анекдот: «Мамі холодно - одягни светр». Діти й справді краще знають, чого вони хочуть. Дитина може вибрати сама, які штани одягти, з ким грати, якими іграшками ділитися - цей список можна продовжувати ще дуже довго.

Пропонувати дитині вибір - значить розвивати її самостійність і відповідальність, будучи поруч як уболівальник, від якого вона відчуває підтримку. А ще ми всі, в тому числі і діти, маємо право на помилку. Вони мають право обрати не те, зробити висновок (не без допомоги батьків) і піти вибирати далі.

Рекомендація:

Дайте дитині можливість вибрати і зіткнутися з наслідками вибору, підтримуючи тим самим самостійність. Бувають ситуації, коли можна запропонувати дитині «вибір без вибору», тільки одне з двох: «Ти будеш рис або пюре на вечерю?».

 5. Ви використовуєте насильницькі методи виховання

      Тіло вашої дитини - її священна територія з відповідними межами. Порушуючи його межі, ви показуєте їй свою неповагу до її особистості.

Бити, тягати, щипати, ставити на гречку - це неприйнятні методи виховання для дорослої людини, яка володіє мовою для вираження своїх думок. Батьки не мають права бити свою дитину, що б вона не зробила і якою б вона не була.

Рекомендації:

Зробіть глибокий вдих-видих, дайте собі час заспокоїтися і подумати, як ви можете вплинути на поведінку дитини без використання насильства. Спокій, рівний тон голосу і вербалізація конкретної поведінки, яку ви хочете побачити, може допомогти вам в цій нелегкій справі.

6. Ви мало часу проводите разом

Сидіти поруч, втупившись у телефон, поки дитина збирає пазли - не рахується. Прийти до дитини, поки вона збирає пазли і зібрати їх за неї - теж не зараховується. У грі зі своєю дитиною ви можете її чогось навчити або навчитися самому, дізнатися, що цікаво вашій дитині і що її турбує.

Якісний час - це вміння слідувати ініціативі дитини в грі, щоб вона відчувала себе значущою, а в батьках побачила друга.

Рекомендація:

Кожен день хоча б 10 хвилин приділяйте справжній грі. Нехай дитина обере її сама, а ви дотримуйтесь її ініціатив

  На закінчення хочеться сказати всім батькам, що діти потребують безумовної любові і прийняття. Не забувайте про важливість контакту, навіть якщо ви втомилися. Ви неодмінно впораєтеся з труднощами і збережете близькість з дитиною, якщо захочете.

 

Що ж робити для того, щоб попри все зберігати спокій?

 Прості  та дієві рекомендації

В умовах  воєнного стану складно зберігати спокій, особливо перебуваючи  в інформаційному потоці, який зараз переповнений негативними новинами і прогнозами . Та все ж, що ж робити для того, щоб попри все зберігати спокій?

Давайте проаналізуємо,  які фактори посилюють виникнення та поширення паніки, пригнічення та інших деструктивних емоцій:

·         Великий потік інформації, який у більшості випадків негативно забарвлений.

·         Різка зміна звичного усталеного режиму навчання,  роботи, життя , що призвела до стану розгубленості.

·         Невизначеність.

Чи існує унікальна  формула, або вправа, або чітка інструкція, яка допоможе скерувати емоції у правильне русло, позбавитись від страху та паніки? Така формула існує, і,  разом з тим, вона у кожного своя, оскільки пов’язана з індивідуальними особливостями людини, її досвідом, з  особливостями нервової системи.

Пропонуємо прості дієві рекомендації для попередження розповсюдження паніки

·         Намагайтеся не блокувати свої почуття.

       Емоції,  які виникають у відповідь на ситуацію, що склалася  – це нормальна реакція на загрозу життю і здоров’ю людей. Страх  - це природня емоційна реакція, яка покликана мобілізувати організм діяти в умовах загрози.  Страх робить нас більш обережними й зібраними.  Однак, якщо дія подібних емоційних реакцій на організм  є тривалою і посилюється , то, звичайно, носить руйнівний характер. Знижується критичність мислення, починає домінувати ділянка головного мозку, яка відповідає за виживання, так зване мигдалеподібне тіло. Виділяються гормони адреналін та кортизон, підвищується артеріальний тиск тощо. Тривале перебування в такому стані може спричинити значний вплив на організм людини. Тому важливо навчитися опановувати себе та керувати своїми емоціями. Паніка та тривалий стрес негативно впливають як на фізичний стан організму, так і на емоційну та розумову сферу.

·         Уникайте бути «передавачем» негативних емоцій.

Зараз в країні війна – це головна тема і кожен намагається «поділитися» останніми  «найстрашнішими» новинами, таким чином, відбувається емоційне зараження.

·         Спілкуйтеся з позитивними людьми.

·         Дотримуйтесь елементарної інформаційної гігієни. Намагайтеся критично аналізувати інформацію.

·         

Обирайте надійні, офіційні джерела інформації.

·         Намагайтеся менше спілкуватися на теми, що провокують паніку.

·         Не концентруйтеся на поганих новинах. У світі є дуже багато цікавого, на що ви можете звернути свою увагу.

          Якщо є така можливість, доцільно обмежити  час, який ми проводимо, гортаючи стрічку віртуальних мереж. Слід пам’ятати про те, що інформація, яка розміщена у  соціальних мережах, практично не контролюється. Якщо, Ви звертали увагу, вкінці статті, зазвичай, є допис, що джерело не несе відповідальність за достовірність інформації. 

·         Усвідомте, що дотримуєтесь відповідних рекомендацій для профілактики окремої інформації: це підвищує рівень впевненості у ситуації і відповідно знижує рівень напруги.

·          

·         Тримайте фокус на позитиві.

        Наш мозок, з одного боку, — геніальна машина, а з іншого — дуже «лінива» система. І якою інформацією ми будемо його наповнювати — так ми будемо себе почувати. Спробуйте використовувати «щоденник позитивних дій» (моментів, подій) — адже з’явилась прекрасна можливість помічати те, що за звичним насиченим графіком, ми не помічаємо: чашечка запашної кави вранці, цікава книжка, на яку раніше, не вистачало часу та сил, щасливий сміх  рідних, квітка, яка розцвіла на підвіконні і т.д. Ці моменти можуть бути і   мінімальними, але вони повинні бути (навіть смішний кіт, якого ви побачили по дорозі в  магазин або до родичів — теж буде позитивною подією). Тобто ми вчимо мозок думати позитивно та фокусуватись на доброму.

·         Переключіть увагу на себе та своїх близьких.

·         Пам’ятайте, що для профілактики стресового стану  необхідний здоровий сон, який впливає на формування здорового імунітету.

·         Займіться улюбленою справою, яку постійно відкладали.

·         Живіть у ритмі «Тут і зараз». Паніка – невизначеність майбутнього.

       Щоб покращити свій стан, сконцентруйтеся на тому, що є в даний момент. Час дійсно краще організувати, зберігаючи звички «Атрибути виходу у світ»: особиста гігієна, догляд за волоссям, нормальний одяг, режим харчування.

Допомагають відволіктися звичайні справи: прослуховування музики, малювання, перегляд комедійних фільмів (а не новин).

Не можна панікувати. Коли ми нервуємося, в організмі підвищується рівень гормонів

(кортизол), які знищують імунітет (високий рівень кортизолу викликає порушення сну,  негативно впливає на навчання, пізнавальні процеси , впливає на збільшення ваги тіла, підвищує тиск, холестерин і це не весь перелік наслідків) .

·         Шукайте нові можливості. Насправді «вимушені канікули» відкривають для кожного безліч можливостей, які ми не бачимо за стіною інформації.

     На період дистанційного навчання, бібліотеки у багатьох країнах світу відкрили доступ до своїх онлайн-ресурсів. Є безліч ресурсів, які пропонують віртуальне відвідування музеїв, онлайн-навчання, тренінгів. Така зайнятість буде цікавою для людей різного віку, і заразом, сприятиме не лише особистісному зростанню, позитивному налаштуванню, збільшенню кількості позитивних емоцій. З’являється час для перегляду цікавих фільмів, мультфільмів з дітьми, за можливості.

       Якщо Ви активна молода людина, і пасивний відпочинок  - це не для Вас, тоді є прекрасна можливість, нарешті, зробити генеральне прибирання або розібрати «завали» у шафі.

·         Пам’ятайте, що в основі багатьох методів профілактики або виходу із стресових ситуацій є переключення уваги. Отже, маємо можливість займатися улюбленою справою, трудотерапією,  мистецтвом, творчістю.

·         Прості й водночас дієві способи, які стовідсотково допомагають підтримувати себе, -  повноцінний сон, посильні фізичні навантаження, регулярне здорове та збалансоване харчування .

Використовуйте цей час із максимальною користю для себе!

 

Ігри, що знімають напругу

«Чарівний дощ»

Ціль: активізація уяви, можливість висловити агресивні почуття у безпечній формі.

Матеріали: газети та яскраві глянсові журнали (старі номери), що є вдома. Клей ПВА, двосторонній скотч, великий аркуш паперу.

Правила гри:Гра складається із трьох етапів.

Перший етап: запропонуйте взяти собі кілька журналів та газет. Потім вирішіть, за який час газети буде розірвано на дрібні шматочки (але не більше 3-4 хвилин). За сигналом слід зупинитися.

Другий етап: також разом з дітьми визначте проміжок часу, коли можна вдосталь назбирати шматочки, а також підкидати їх вгору, влаштовуючи «чарівний дощ». По сигналу необхідно зупинитися і перейти до третього етапу.

Знову ж таки, за обмежений час потрібно зібрати всі шматочки у спеціальний пакет. У грі дуже допоможе звуковий таймер. Потім із шматочків можна зробити якісь аплікації та колажі.

Читаємо казку📖📖

Казка формує у дитини образне мислення, розвиває фантазію, стимулює творчий потенціал. 

Читання казок сприяє розвитку мовного апарату у малюка.

Матеріал цікавий буде не лише для учнів початкової ланки, а й для дітей з особливими освітніми потребами

Батькам підлітків!

❗️❓Якщо ви - батьки підлітків, то врахувати, що внаслідок травмуючої події ваша дитина може створювати проблеми для вас і вдаватися до самодеструктивної поведінки (алкоголь, наркотики, незахищений секс, схильність нещасних випадків тощо).

Навіть за кращих обставин усі підлітки переживають перехідний процес виходу з дитинства та вступу у доросле життя. І навіть у спокійні та мирні часи цей процес часто супроводжується викликами і проблемами поведінки. Ситуація може загостритися у період кризи. 

Сварки та прочухани лише погіршать самопочуття підлітка. 

Допоможіть підлітку усвідомити, що кидати виклик усьому світу, аби показати свої почуття – це дуже небезпечно: “Багато твоїх ровесників і навіть дорослі втрачають контроль і гніваються через те, що сталося. Щоб прийти до тями, вони починають пити або вживати наркотики. Відчувати різні емоції – це нормально, однак вдаватися до алкоголю не варто. Це жодним чином не позбавить тебе від проблем”.

Деякий час спостерігайте, чим займається і що планує робити ваша дитина. Поясніть: “У такі часи мені вкрай важливо знати, де ти знаходишся і як з тобою зв’язатися”. Переконайте підлітка, що це тимчасовий захід, і ви припините своє “стеження” як тільки ситуація нормалізується. 

Обмежте доступ до небезпечних речовин. Розмовляйте з дитиною про небезпеки незахищених статевих контактів.

Як домашня тварина впливає на розвиток дитини

    Коли в житті дитини є тварина, вона тренує свою емпатію та відповідальність, а також формується прив’язаність.

    Якщо в родині з'являється маленька тварина, цуценя чи кошеня, малеча відчуває себе старшою.

    Вона бачить, як тварина потребує турботи, й у неї з’являється можливість відчути свою силу і роль.

А старша тварина дає малюку відчуття сили й опори.

Поруч із домашніми улюбленцями діти вчаться відповідальності та дисципліні. У них також формуються набір корисних навичок.

Крім того, коли дитина бачить, як сім'я піклується про тварину, вона зміцнюється у відчутті, що і її також не залишать.

Як діти ставляться до тварин у різному віці?

До 4 років

До 4-х років дитина може діяти імпульсивно й егоїстично щодо тварин, оскільки навички контролю та вміння аналізувати наслідки своїх дій у неї ще не напрацьовані.

Завдяки тому, що дитина бачить піклування дорослих, які створюють межі у відносинах з усім живим, вона теж вчиться поважати живе.

5-7 років

У 5-7 років дитина вже знає, що таке мучити тварину та заподіювати страждання.

Якщо ми бачимо, що вона свідомо шкодить живій істоті, важливо звернутися до фахівця.

Це може говорити про травматизацію самої дитини або про особливості розвитку, які обов'язково варто враховувати.

До 7 років малюки часто ідентифікують себе з тваринами. Це час мультфільмів, фільмів, книжок, ігор.

Старші 7 років

У 7 років дитина проживає один із етапів страху смерті, тому інформація про смерть тварин повинна подаватися особливо обережно.

Дітям до 10-12 років не можна бачити в телевізійних сюжетах, фільмах тощо тіла вбитих тварин.

Що варто пояснити дитині, перш ніж заводити улюбленця

Якщо ви думаєте про те, щоб завести тварину, важливо, щоб це не було лише рішенням дорослих.

Потрібно також врахувати готовність, страхи та очікування дітей.

Трапляються випадки, коли дитина сама просить домашню тварину, але вона може не усвідомлювати, наприклад, що тварина не буде постійно з нею гратися і матиме власні бажання.

Тому найперше варто пояснити дитині, що тварина – це жива істота:

• у якої є свідомість і свої потреби;

• яка потребує поваги до своїх кордонів;

• яку важливо навчитися відчувати;

• яка вам віддана;

• у якої є свій характер і свій смак;

• яка може хворіти;

• якій потрібні фізичні навантаження;

• життя якої вплітається у ваше життя;

• яку ви змушені будете колись відпустити.

Ці моменти важливо проговорити наперед, щоб уникнути розчарувань. Бо дитина може сказати: "він зі мною не дружить, дайте іншого".

А за словами психолога, відмовитися від домашнього улюбленця – це травматичний досвід для тварини і всієї родини, а також дуже непродуктивний досвід у житті дитини.

Чим більше дитина знатиме про тварин та їхні особливості – тим дбайливішим буде її ставлення.

Крім того, важливо говорити про людську відповідальність за світ і те, на що люди можуть впливати.

При цьому акцентувати, що людські веселощі, розваги та краса, не повинні коштувати життя інших істот.

 

Фрази для невпевненої дитини -підтримка - це просто!

Саме таким дітям потрібна підтримка не тільки батьків, але і вихователів, педагогів в школі, друзів.

Якщо махнути на цю проблему рукою, то ви отримаєте людину, яка не зможе перетворити себе в дорослу самодостатню успішну людину. Вона завжди буде шукати схвалення і підтримку, але не ту, яку дає впевненість, а ту, яка ще більше позбавляє її віри в себе.

- Ти виконала велику роботу!

Дитина розуміє, що для вас не важливий результат, головне - ви бачите її зусилля до результату і цінуєте ці зусилля.

- Ти - відмінний приклад!

Навіть якщо дитина засмучена, що «опинилася крайньою» або її образили, знайдіть моменти в цій ситуації, де вона була на висоті, вселивши їй, що проявляти погані почуття набагато простіше, ніж стримати себе.

- Мені подобаються твої ідеї!

Дитина почута і отримала ваше розуміння - це дуже цінно для невпевнених дітей.

- Ти той друг, якого б я хотіла, коли була в твоєму віці!

Це дуже мотивуюча фраза від дорослого. А якщо це значимий дорослий - фраза відвертого захвату і визнання дитини.

- У тебе відмінне почуття гумору!

Гумор - це міст до комунікації. Часто невпевнені діти бояться бути осміяними фразою: «Ой, як смішнооооо .. Знову пожартував-знову вдало» ... І починають вважати, що гумор-це не їх коник. Розвивайте гумор у ваших дітей, як частину їх впевненості!

- Головне - ти зробила це сама!

Сама - це визначальне слово. Це віра в її сили! А не в бажання бути тільки переможцем.

- Ти віриш мені? Я точно знаю, що ти досягнеш успіху!

Ці слова підтримки від значимого дорослого дуже окриляють дітей. Віра в успіх має бути спільною!

- Я бачу, що ти не здаєшся! Все вийде!

Коли ваша дитина домагається чогось знову і знову, вона вже готова опустити руки ... Але вона чує, що її зусилля помічені вами. Є віра в неї - це цінно!

- Я знаю, що потрібно багато волі, бути такою чесною, як ти зараз ...

Невпевнені діти можуть обдурити вас, просто через свій страх зіткнутися з проблемою .. Не сваріть, що вони уникли якогось доручення або події. Похваліть за сміливість у цьому зізнатися.

- Будь-хто може помилятися!

Помилки це сходинки до успіху. Розкажіть, як ваша помилка або відомої людини, призвела до перемоги.

- Чудова ідея! Як ти це придумала?

Дайте шанс невпевненій дитині ще раз насолодитися своєю ідеєю. Розповідь про її «вигадки» буде закріпленням її значущості.

- Цей світ був би краще, якби було більше таких людей, як ти!

Це пояснювати не треба.

- Те, що ти зробила для мене (друга, брата, сестри), було дійсно добрим (важливим, потрібним, гідним ...)

Ваше захоплення вчинком дитини.

- Я люблю тебе!

Тут додати нічого!

А які фрази ви говорите своїм дітям, коли відчуваєте, що вони невпевнені в собі?

Наталия Седова

 

Моя дитина - підліток. Як з ним домовлятися?

Два шляхи протікання підліткової кризи

1. «Криза незалежності». Проявляється: небажанням підлітка піддаватися впливам інших людей; проявом упертості та грубості; прагненням у всьому чинити по-своєму; відсутністю авторитетів; ревностним ставленням до особистого простору; бурхливим розвитком критичного мислення; максималізмом; ранимістю в поєднанні з показною холодністю.

Розвитку особистості більш сприяє «криза незалежності». Результатом кризи стає: формування більш зрілої позиції по відношенню до себе і свого життєвого шляху; усвідомленням власної унікальності.

2. «Криза залежності». Виявляється: послухом; несамостійністю; інфантильністю в судженнях і вчинках; прагненням бути «як усі».

Як правило, більше влаштовує батьків.

Чим ще характерна криза:

проявом інтересу до своїх почуттів і переживань;

потребою у визнанні оточуючих (друзі стають важливіше сім'ї);

потребою в любові (думка оточуючих дуже важлива, незважаючи на зовнішню байдужість);

прагненням до незалежності і свободи (важливо розуміти, що в цьому віці підліток не може бути повністю незалежний від вас);

формуванням самостійності в прийнятті рішень;

формуванням відповідальності за наслідки своїх дій.

Все це неможливо підлітку подолати наодинці. Необхідний ваш чуйний супровід (не перероблення під себе, а співпраця).

Підліток і покарання

Часто батьки вважають, що карати дитину потрібно заради її ж блага. І відсутність покарання, як виховного заходу, це прояв батьківської безвідповідальності.

Насправді, якщо у вашій родині панує атмосфера взаєморозуміння, турботи і безумовної любові - покаранню немає місця. Ваша мета, як батьків, допомогти підлітку сформувати в собі почуття відповідальності за свої вчинки і зберегти з ним хороші стосунки.

Наслідки покарань для підлітка - сумні: пригніченість; почуття безсилля; втрата віри в себе; часто відчувають злість і ненависть; бажання обманювати.

Яка альтернатива покаранню:

скажіть про свої почуття ( «Я серджуся, коли ти грубиш»); скажіть, чого ви очікуєте ( «Я очікую, що ти будеш більш шанобливо до мене ставитися»); запропонуйте можливість вибору ( «Коли мені говорять грубощі, мені дуже прикро. Ти можеш або пояснити мені, чому так відбувається, або написати мені про це»); підкажіть, як можна виправити ситуацію ( «Розумно було б тобі вибачитися»); будьте активні ( «Розмову закінчено. Я грубість не дозволю»).

Правило трьох П: постійність; поступовість; послідовність

Замість того, щоб знецінювати і давати поради - навчіться приймати почуття свого підлітка:

відзеркалюйте те, що, на вашу думку, він відчуває ( «Я бачу, ти засмучений»); проявляйте співчуття ( «Я розумію, як тобі хочеться піти до друзів, але ти обіцяв спочатку зробити уроки»).

Замість того, щоб читати моралі і віддавати накази - навчіться домовлятися:

опишіть проблему ( «Коли ти йдеш з друзями, я не можу ні думати, ні відпочивати»); опишіть свої почуття ( «Я так хвилююся, що не можу знайти собі місця»); дайте інформацію ( «Пізні прогулянки небезпечні, можна потрапити в неприємності і т.д.»); запропонуйте вибір ( «Можна або повертатися раніше, або бути весь час на зв'язку»); озвучте, що для вас важливо ( «Мені важливо знати, що з тобою все в порядку. Нам всім слід замислюватися про наслідки пізніх прогулянок»).

Замість того, щоб встановлювати свої порядки - навчіться співпраці:

запропонуйте синові/доньці висловити свою точку зору на проблему (Ви: «Тобі щось заважає приходити додому вчасно», син/дочка: «Так рано повертатися потрібно тільки мені, друзі ще залишаються!»); висловіть свою думку ( «Коли ти довго не приходиш, я хвилююся!»); запропонуйте спільно вирішити проблему; запишіть всі шляхи вирішення; спільно вирішіть, які з ідей підійдуть.

Замість того, щоб звинувачувати:

висловіть те, що відчувайте ( «Мене засмучує, коли ти мені грубиш!»); розкажіть про свої очікування ( «Мені б хотілося, щоб ти виявляв повагу, в свою чергу, я постараюся також діяти по відношенню до тебе!»).

Замість того, щоб оцінювати (Наприклад: «Ти безвідповідальний»):

опишіть дії підлітка ( «Мені здається, тобі складно взяти відповідальність на себе і т.д.»); опишіть свої почуття ( «Мене це засмучує»); опишіть свої очікування і наміри ( «Але я впевнена, що у тебе все вийде, в свою чергу обіцяю підтримати тебе»)

Автор: Юлия Пырина (в17)

Дитина-грубіян:  про причини такої поведінки та її попередження

За допомогою грубої поведінки діти хочуть показати, що вони є вже дорослими, самостійними й незалежними.

Безліч вчителів та батьків останнім часом скаржаться на те, що їхні діти стали грубими й цинічними, хоч недавно були слухняними та уважними. Дорослі не розуміють, звідки така грубість та як себе вести в такій ситуації: серйозно карати дитину чи не піддаватися на провокативну поведінку.

Причини грубої поведінки дітей.

Психологиня наголошує, що насамперед дорослим варто спробувати зрозуміти мотиви такої поведінки дитини й чому вона так змінилась, а також оцінити й проаналізувати власну поведінку. Дорослі іноді не помічають, як буває у розмові прорізаються грубі слова та вислови. Але треба пам'ятати, що діти усе чують і запам'ятовують, а згодом і взагалі починають копіювати поведінку дорослих і для цього їм досить почити один необдуманий вчинок.

За словами Наталі Сідорьонок, більшість вихованих і ввічливих дітей, після того, як потрапляють у шкільне середовище можуть змінитись у гіршу сторону. Адже у класі школярі спілкуються, використовуючи найчастіше нецензурну лексику та брутальні слова. Втім, часто діти навіть не усвідомлюють, що це грубість і щоб не виявитися білою вороною, більшість з них підлаштовується під загальний стиль спілкування. Якщо дитина цього не зробить, то її просто не приймуть у колектив, будуть постійно жартувати й навіть знущатися.

Грубість через недостатність батьківської уваги.

Часто грублять ті діти, яким не вистачає батьківської уваги, тому що вони хочуть, щоб тато й мама про нього згадали та приділили час. Звісно батьків дитина починає шокувати такою брутальністю і вони відразу зосереджуються на дитині, буцімто вона «зовсім від рук відбилася» й починають її виховувати, що дитині було й необхідно.

Також психологиня додає, що інколи за допомогою грубощів діти хочуть показати, що вже дорослі самостійні й незалежні. Вони у такий спосіб самостверджуються, особливо перед молодшими братами, сестрами, однокласниками та дітьми у дворі.

Як повинні реагувати дорослі на брутальну поведінку дитини?

• проаналізувати власну поведінку;

• змінити модель поведінки й не використовувати агресивних слів, у разі яко ви відчуваєте, що самі винні в тому, що відбувається;

• не відповідати грубістю, краще подумки порахувати до десяти, щоб заспокоїтися і тільки тоді вступати в діалог;

• якщо дитина щось грубо вимагає, спокійно пояснити, що в такому тоні не збираєтеся нічого обговорювати. Натомість порадити дитині заспокоїтися, підібрати нормальні слова та ще раз озвучити, про що вона бажає поговорити;

• якщо дитина занадто часто грубіянить, варто попередити, що така поведінка буде каратися. І обов'язково дотриматися своєї обіцянки. Наприклад, позбавте дитини комп'ютера на один день, скасуйте його похід в кіно тощо, дитина повинна знати слово «ні» і добре розуміти, за що вона несе покарання.

• вибирати вдалий момент і спокійно поговорити з дитиною про те, що грубе спілкування може бути неприємним й образливим для оточення. Потрібно пояснити, що навіть якщо вирвалося грубе слово, завжди потрібно вибачитися, щоб зберегти з людиною хороші дружні відносини.

Головне – знайти точку дотику з дитиною, зуміти переконати, а не змусити та показати, що немає нічого дорожчого, ніж шанобливе ставлення один до одного, підсумовує психологиня. І додає, що для того, щоб дитина більше довіряла дорослим, її варто частіше хвалити, відзначати кожне її досягнення, допомагати переживати невдачі та вселяти віру в себе.

ІГРИ ДЛЯ ПОДОЛАННЯ АГРЕСІЇ

“Обзивалки” (Кряжева Н.Л.)

Мама/тато/психолог і дитина/діти стають один напроти одного (або в коло) і кидають один одному м’яч. Кидаючи м’яч, називайте один одного різними “образливими словами”, які насправді зовсім не образливі. Заздалегідь домовтеся, якими словами можна користуватися. Це можуть бути назви овочів, фруктів, грибів, меблів. Кожне звернення повинно починатися зі слів: “А ти, …, морквочка!” Пам’ятайте, що це гра, тому ображатися не потрібно. В кінці гри нехай кожен назве іншого лагідним словом, наприклад: “А ти, …, сонечко!”

Проведіть гру у швидкому темпі, попередивши дітей, що ображатися не можна.

“Пил”

Запропонуйте дитині вибити пил з подушки. Нехай малюк б’є її, кричить.

“Боротьба подушками”

Увімкніть веселу музику, візьміть у руки подушки і злегка побийтеся ними. Але ви чітко повинні встановити правила – не бити руками, не кричати образливі слова. Якщо правила порушуються, гра зупиняється.

“Бійка батаками”

Батаки — це такі м’які палки, якими можна битися, не завдаючи болю один одному. Цей інструмент ідеальний для зняття напруги, відреагування агресії, формування навичок самоконтролю. Влаштуйте з дитиною дуель на батаках.

“Сніжки”

Запропонуйте дитині комкати аркуші паперу і кидати ними один в одного.

“Розтирання паперу”

Аркуш паперу тріть в кулаках, роблячи рухи, ніби ви перете одяг. Коли папір стає геть м’яким, малюйте по ньому акварельними фарбами. Малюнки будуть дуже цікавими, фарба розтечеться по зім’ятому папері різними візерунками.

“Салют”

Дитина рве папір і з силою кидає шматочки вгору. Потім всі разом прибирають сміття з підлоги.

“Аплікація із шматочків паперу”

Порвіть папір на дрібні квадратики і зробіть з них колаж чи аплікацію.

“Намалюй свою злість”

Коли дитина сердиьтся і починає неприйнятним чином проявляти свою злість (б’ється, кусається, кричить і т.п.), запропонуйте їй намалювати свою злість. Дайте аркуш паперу і олівці, бажано воскові. Не втручайтеся у процес малювання, просто спостерігайте.

«Ображалки»

Запропонуйте дітям стати в коло. Завдання — кидати м’яч учасникам, називаючи їх різними «образливими словами», які насправді зовсім не ображають. Це можуть бути назви овочів, фруктів, звірят. Діти звертаються один до одного: «А ти, Соню, картоплинка!» Або: «А ти, Семене, горобчик!» Нагадуйте, що це — гра, і дійсно образливі речі говорити не варто. Наприкінці гри нехай кожен назве іншого лагідним словом.

“Чашка злості”

Виділіть окрему чашку, в яку можна покричати щодуху в моменти сильної злості. З цієї чашки пити уже не варто. Нехай вона буде лише для криків.

“М’ячик, котися!”

Тенісний м’ячик кладеться на рівну поверхню. Дитині пропонують здути його, щоб він прокотився по заданій траєкторії. Ігри за участю дихальних елементів психологи вважають найефективнішими.

“Жаба”

Якщо малюк любить купатися, запропонуйте йому дути на поверхню води, щоб вийшли хвилі. Зусилля дитини повинні бути досить інтенсивними.

“Ураган”

Сядьте навпроти малюка і запропонуйте йому вас здути. Нехай він набере в легені побільше повітря і як слід дме на вас – а ви при цьому робіть вигляд, що пручаєтеся потокам повітря.

“Впертий баранчик”

Малюк лягає на підлогу і з силою випрямляє ноги, в повітря або б’є ними об підлогу. На кожен удар він може говорити «Ні!».

10 способів вплинути на бажання підлітка вчитися

Процес мотивації дитини до навчання - це щоденна робота дорослих, в першу чергу батьків. Це постійне психологічне включення в життя дитини, в її інтереси і прагнення. У даній статті ми розглянемо 10 основних способів, які допоможуть батькам вплинути на бажання підлітка вчитися.

1. Забезпечте вашій дитині навантаження відповідне її реальним можливостям. Як довго б у вас вистачило запалу і мотивації намагатися дострибнути до планки, яка встановлена ​​об'єктивно вище ваших можливостей? Щоб ви відчували працюючи на межі своїх сил кожен день? А якби при цьому ви ще й постійно відчували б, що не виправдовуєте очікування своїх близьких? Пам'ятайте, дитина це насамперед особистість, а не об'єкт для задоволення ваших амбіцій. Якщо небажання дитини вчитися обумовлено дуже високим навантаженням - його необхідно знизити і надати можливість для дотримання балансу між відпочинком і навчанням.

2. Попіклуйтеся про наявність необхідних мікроелементів в організмі вашої дитини, які пов'язані з навчальною діяльністю. Одна з причин, по яким підліткам важко вчитися, - дефіцит йоду. Йод не виробляється в організмі, не накопичується, він кожен день повинен надходити з їжею і витрачатися на синтез гормонів щитовидної залози. Ці гормони регулюють роботу всіх систем організму, в першу чергу, центральної нервової системи. Дефіцит гормонів - знижується пам'ять, погіршується наочно-образне мислення, розсіюється увага. Підліткам йоду потрібно більше, так як у них дуже висока швидкість всіх обмінних процесів. Одна з причин ліні і стомлюваності - це знову-таки брак йоду, який визначає не тільки інтелектуальну працездатність, але і фізичну. Використовуйте йодовану сіль. І добре б проконсультуватися з лікарем за допомогою яких препаратів і в якому дозуванні можна заповнити потребу організму в йоді.

3. «Прив'яжіть» інтереси вашої дитини до того чи іншого шкільного предмету. Захоплюється комп'ютерами - запишіть на комп'ютерні курси. Подобається хімія - придбайте спеціальну літературу і ставте разом досліди в домашніх умовах. Любить експериментувати в одязі - віддайте на гурток стилю і дизайну. Легко дається вивчення іноземних мов - дивіться фільми в оригінальній озвучці і відвідуйте мовні табори. Підштовхніть дитину до того, щоб вийти за рамки шкільної програми і дізнатися про предмет її інтересу побільше. Інтернет на допомогу - читайте щось, що покаже школяреві його улюблений предмет з іншого боку, ходіть разом на публічні лекції, виставки щодо цікавої дитині тематиці. А після обов'язково обговорюйте враження.

4. Допоможіть відчути вашій дитині практичну користь від навчання вже сьогодні. Підліток хоче жити, а не готуватися до життя. Пам'ятайте, що рушійною мотивацією до процесу навчання є інтерес до нього, розуміння, навіщо воно потрібно і задоволення від проміжних результатів. Щоб це сталося важливо так організувати життя навколо предмета пізнання, щоб ця діяльність не обмежилася гуртком, книжкою чи репетитором. Це повинне бути справжнє життя - з емоціями, з працею, з подоланням перешкод, з реальною діяльністю, відповідальністю і результатом, оцінюваним ровесниками і експертами. Підліток повинен усвідомити цінність навчання. Сам. По справжньому.

5. Підтримуйте всі пізнавальні прагнення вашої дитини. Не залишайте жодне питання дитини без відповіді. Ніколи не відмахуйтесь від її «чому», незалежно від вашої зайнятості. Використовуйте будь-які джерела для натхнення: навколишнє середовище, автобіографії великих людей, досвід друзів і знайомих, які досягли успіхів у області, що цікавить дитину. Детально і з цікавістю відповідаючи на всі її питання, ви формуєте в дитини установку, що процес пізнання нового - це цікаво, важливо, і ви, як батьки, це заохочуєте.

6. Цікавтеся атмосферою в школі, де вчиться ваша дитина. Вже давно відомий той факт, що дитина може успішно вчитися тільки там, де вона відчуває себе в безпеці. Дослідження показали, що чим комфортніше психологічний клімат в класі, тим вище успішність його учнів. Під шкільним психологічним кліматом мається на увазі цілий комплекс параметрів. Серед них - стиль спілкування між дітьми і педагогами, ставлення учнів один до одного, задоволеність вчителів своєю роботою і їх очікування щодо успіхів учнів. Тому рука батьків повинна постійно лежати на пульсі і моніторити психологічний стан вашої дитини в зв'язку з атмосферою в школі. Для цього, як мінімум, відвідуйте батьківські збори і розмовляйте зі своєю дитиною не тільки про оцінки і домашні завдання, а й про те, як складаються її стосунки з вчителями та дітьми в класі, щоб вчасно підказати, захистити або підбадьорити.

7. Не реагуйте занадто бурхливо на погані оцінки вашої дитини. І не порівнюйте успіхи дитини з братами - сестрами або однокласниками. Запам'ятайте: у будь-якій ситуації ви - її союзник. Обов'язково хваліть за хороші оцінки - створюйте позитивне підкріплення. Про погані цікавтеся: що завадило зробити краще. Потрібна допомога - допоможіть, але в рамках розумного. Погодьтеся, «допоможи» і «зроби за мене» - різні речі. Знайдіть правильний баланс схвалення і контролю.

8. Дозвольте вашій дитині не на словах, а на ділі відчути "принадність" низькокваліфікованої праці. Так-так, в цьому випадку часто допомагає трудотерапія. Наприклад, влітку можна дати вашій дитині можливість попрацювати розповсюджувачем рекламних листівок або кур'єром. Як годиться - 8 годин на день і зі стандартною (смішною) зарплатою. - Хочеш синку / дочка так все життя працювати і копійки рахувати? - Можеш більше не вчитися. А далі - нехай думає. Багатьох такий досвід дуже "протвережує" і мотивує взятися за голову.

9. Стати особистим прикладом людини, яка любить вчитися. Діти дивляться на нас і, свідомо чи ні, копіюють нашу поведінку і привласнюють наші цінності. Нехай ваша дитина бачить, що ви постійно прагнете до отримання нових знань, розширення свого досвіду, підвищення кваліфікації та вдосконалення різних навичок. А головне, що все це приносить вам задоволення і безпосередньо впливає на якість вашого життя. Станьте прикладом в тому, що ви хочете домогтися від вашої дитини.

10. Подбайте про себе і зберігайте внутрішній спокій. Тільки внутрішньо урівноважений дорослий може служити позитивним прикладом і надійною опорою для своєї дитини, надихнути її і змусити повірити в свої сили, допомогти прожити непростий період підліткового віку. Намагайтеся не думати про глобальні катастрофи в перспективі: «стане наркоманом», «піде працювати двірником і т.д.» Розглядайте кожен конкретний день, плюси і мінуси вашого спілкування сьогодні. І обговорюйте їх, зберігаючи повагу один до одного.

І пам'ятайте, школа рано чи пізно закінчиться, а ваші відносини з дитиною на все життя ...

Светлана Вавилова

Розвиток емоційного інтелекту дітей як складова виховання успішної особистості

Емоції надзвичайно важливі як для кожної людини, так і для всього людства. Це одна з найпотужніших стихій, до якої слід бути дуже уважними. Стримування емоцій може негативно відобразитися на наших взаєминах з оточенням чи стати причиною конфлікту всередині особистості.

ЩО ТАКЕ ЕМОЦІЙНИЙ ІНТЕЛЕКТ ТА В ЧОМУ ЙОГО АКТУАЛЬНІСТЬ?

 Емоційний інтелект (EI) – це здатність до усвідомлення та розуміння власних емоцій і емоцій оточення, керування емоційним станом та своєю реакцією на поведінку інших.

Футурологи запевняють, що вже до 2030 року популярність емоційної компетентності сягне небачених раніше вершин, адже це запорука успішної комунікації та партнерства.

Емоційний інтелект належить до так званих «м’яких навичок». Попри те, що автоматизація та комп’ютеризація сприяють прогресу, емоційна близькість потрібна більшості з нас – вона важлива навіть у віртуальних мережах.

Людина з розвиненим емоційним інтелектом уміє не лише слухати, а й добирати правильні слова, розуміти, чого насправді від неї хочуть, до того ж має більше шансів зробити стрімку кар'єру. Але головний «бонус» – розуміння себе як особистості. Коли ми приймаємо себе, розуміємо власні емоції та не заперечуємо жодні почуття – формується цілісна особистість без внутрішніх конфліктів.

ЧОТИРЬОХФАЗНА МОДЕЛЬ ЕМОЦІЙНОГО ІНТЕЛЕКТУ

Існує багато теорій і класифікацій щодо моделей ЕІ, але найсучаснішою є така модель емоційного інтелекту

СКЛАДОВІ ЕМОЦІЙНОГО ІНТЕЛЕКТУ

Популяризатор ідеї емоційного інтелекту, Даніел Ґоулман, виділив п’ять складових ЕІ:

• Самопізнання – здатність до правильної оцінки своїх емоцій, мотивації, поставлених цілей. Коли ми розуміємо власні реакції на певні події, то можемо передбачити наслідки та обрати найкращий план розвитку подій.
• Саморегуляція – вміння контролювати та регулювати емоції та імпульси.
• Мотивація – прагнення до мети заради її досягнення. Коли ми володіємо навичками ЕІ, набагато простіше шукати шляхи мотивації учня.
• Емпатія – здатність до співпереживання оточенню, розуміння чужих емоцій. Людяність дозволяє відчути біль і радість іншої людини. Розуміння ситуації через емоції допоможе надати допомогу чи у потрібний момент надати людині простір.
• Соціальні навички – вміння налагоджувати взаємини з оточенням. Усе має робитися з почуттям гідності, співпраця з колегами, учнями та родиною будується на рівних партнерських умовах.

Джерело: НаУрок